Дівчина нестерпно хотіла дізнатися, що, власне, міститься всередині повітряної личинки і що з неї вийде, якщо настане відповідний час. Що й казати, жалкувала, що не зможе на власні очі побачити цієї сцени. "Я стільки допомагала плести личинку, що маю право бути присутньою, коли з неї щось вийде", — думала вона. І навіть серйозно міркувала над тим, чи не скоїти чогось й, отримавши покарання, вернутися у погріб. Та якщо вона навіть це зробить, карлики можуть не з'явитися у погребі. Мертву козу віднесли й десь поховали. її очі не блищать відбитим світлом зірок.
Аомаме читала про щоденне життя дівчини у громаді. Регулярні завдання, доручена робота. Як найстарша вона вела за собою молодших дітей і доглядала за ними. Скромна їжа. Іноді перед сном хтось з батьків читав їй оповідання. При нагоді слухала класичну музику. Загалом її життя ніщо не отруювало.
Карлики навідувалися до неї уві сні. Вони могли будь-коли приходити до людей під час сну. "Оскільки незабаром повітряна личинка трісне, то чи не хочеш прийти подивитися? — спокушали вони дівчину. — Прийди зі свічкою до погреба, коли смеркне, щоб люди не бачили".
Дівчина не могла стримати своєї цікавості. Вилізла з постелі, взяла приготовлену свічку й нишком, навшпиньки, зайшла у погріб. Там не застала нікого. На підлозі лежала тільки повітряна личинка. Набагато більша за ту, яку дівчина бачила востаннє, — завдовжки з метр тридцять чотири сантиметри. З неї струменіло тьмяне світло. З красивим обрисом, вона мала посередині звуження. Перед тим вона не була такою. Очевидно, відтоді карлики завзято попрацювали. До того ж, личинка вже почала розколюватися — уздовж утворилася акуратна щілина. Нахилившись, дівчина заглянула крізь неї всередину.
Вона відкрила в личинці саму себе. Побачила, що там лежить її власна гола фігура. її подоба лежала горілиць із заплющеними очима. Була, здається, несвідомою. І не дихала. Геть-чисто немов лялька.
— Це — твоя доота, — сказав Хрипкоголосий і відкашлявся.
Дівчина оглянулася — біля неї півколом стояли карлики.
— Доота, — машинально повторила дівчина.
— А тебе називають мадзою, — сказав Низькоголосий.
— Мадза й доота — повторила дівчина.
— Доота є представником мадзи, — сказав Різкоголосий.
— Я розділилася надвоє? — спитала дівчина.
— Та ні, — відповів Тенор. — Ти не розділилася надвоє. Ти залишилася повністю собою. Не турбуйся. Доота — це лише тінь душі мадзи, що набула людської подоби.
— А коли вона прокинеться?
— Незабаром. Як тільки настане відповідний час, — сказав Баритон.
— Що робить ця доота як тінь моєї душі? — спитала дівчина.
— Виконує роль перцепієнтки, — відповів пошепки Тихоголосий.
— Перцепієнтки, — повторила дівчина.
— Тієї, що сприймає, — сказав Хрипкоголосий.
— Сприйняте передає реципієнтові, — мовив Різкоголосий.
— Тобто доота — канал зв'язку для нас, — сказав Тенор.
— Замість кози? — спитала дівчина.
— Мертва коза — це лише тимчасовий канал зв'язку, — сказав Низькоголосии. — А для зв'язку між нашим і твоїм світом потрібна жива доота. Як перцепієнтка.
— А що робить мадза? — спитала дівчина.
— Мадза перебуває біля дооти, — відповів Різкоголосий.
— Коли прокинеться доота? — спитала дівчина.
— Через два або три дні, — відповів Тенор.
— Одного з цих днів, — сказав Тихоголосий.
— Старанно доглядай дооту, — мовив Баритон. — Бо це твоя доота.
— Доота не може обійтися без догляду мадзи. Так їй важко довго прожити, — сказав Різкоголосий.
— Якщо мадза втратить дооту, то залишиться без тіні душі, — додав Тенор.
— А що станеться з мадзою, яка залишилася без тіні душі? — спитала дівчина.
Карлики перезирнулися. Ніхто на це запитання не відповів.
— Коли прокинеться доота, на небі буде два Місяці, — сказав Хрипкоголосий.
— Другий Місяць відображатиме тінь душі, — сказав Баритон.
— Місяців буде два, — машинально повторила дівчина.
— Це своєрідний знак. Раджу часто й пильно дивитися на небо, — пошепки сказав Тихоголосий. — Пильно дивитися на небо й рахувати Місяці, — наголосив він.
— Так-так! — вигукнув Клакер.
— Так-так! — хором підтримала решта карликів.
Дівчина втекла.
Вона розуміла, що в цьому є щось помилкове, неправильне, страшно викривлене. Вона не знала, чого хочуть від неї карлики. Але власна фігура в повітряній личинці викликала в неї страх. Жити поряд зі своїм другим "я" вона не могла. "Треба тікати, — подумала дівчина. — І то якнайшвидше. Поки доота не прокинулася. Поки на небі не засяяли два Місяці.
У громаді заборонялося мати особисті гроші. Однак батько передав їй потаємно одну банкноту вартістю десять тисяч єн і дрібні гроші, сказавши: "Заховай її так, щоб ніхто не бачив". Він також передав їй написані на папірці адресу, прізвище й телефонний номер і порадив: "Якщо доведеться тікати, то за ці гроші купи собі квиток, сядь на електричку і вирушай туди".
Мабуть, батька щораз більше непокоїла можливість того, що в громаді невдовзі заворушиться щось погане. Дівчина довго не вагалася. Діяла притьмом. Навіть не мала часу попрощатися з батьками.
Вона витягла з пляшки, закопаної під землею, банкноту на десять тисяч єн, дрібні гроші й папірець. Під час уроку в початковій школі відпросилася до лікарського кабінету, бо, мовляв, погано почувається, вийшла надвір. Сіла на маршрутний автобус і поїхала на залізничну станцію. Там просунула у віконечко десятитисячну банкноту, купила квиток до станції Такао. Отримала решту. Вона вперше в житті купила квиток, отримала решту й сіла в електричку. Як треба діяти, вона запам'ятала завдяки докладним батьковим порадам.
Згідно з вказівкою, написаною на папірці, вона доїхала лінією Тюосен до Такао, зійшла з електрички і з телефону-автомата подзвонила за вказаним номером. Вона телефонувала давньому батьковому приятелеві, художникові, старшому від батька на десять років, який жив разом з дочкою в горах поблизу Такао. Його дружина вже померла, а дочка Курумі була молодшою від дівчини на один рік. Коли батьків приятель поговорив з дівчиною, що втекла з громади, по телефону, то негайно приїхав на станцію і радо її зустрів.
Наступного дня з вікна художникового дому дівчина побачила на небі два Місяці. Поблизу одного, звичного, виднів менший, схожий на висушену квасолю. "Доота прокинулася, — подумала дівчина. — Другий Місяць відображає тінь душі". Дівчина затремтіла. Світ змінився. І от-от мало щось статися.