"Отже існує така особистість як Гольдштейн?" – запитав він.
"Так,така особистість існує і він живий. Де, цього я не знаю."
"І ця змова – ця організація?Вона справжня? Це не просто винахід Поліції Думок?"
"Ні,вона справжня. Братерство, так ми її кличемо. Ви ніколи не зможете дізнатися більше про Братерство ніж те що воно просто існує і те що ви належите до нього. Я ще повернуся до цього незабаром." Він поглянув на свій наручний годинник. "Це нерозумно навіть для членів Внутрішньої Партії вимикати телезахист більше ніж на півгодини. Ви маєте заприсягтися не приходити сюди більше разом, і ви повинні піти звідси окремо. Ви, товаришу," – він кивнув у бік Джулії – "повинні піти першою. Ми маємо приблизно двадцять хвилин у нашому розпорядженні. Ви маєте зрозуміти,що я мушу почати задавати вам певні питання. Це загальні умови, що ви готові вчинити?"
"Будь-що,на що ми тільки будемо здатні," – відповів Вінстон.
О'Брайєн трохи повернувся на своєму стільці, так щоб він міг дивитися в обличчя Вінстона. Він майже проігнорував Джулію, здавалося він був цілком певен що Вінстон зможе говорити і за неї. На мить він примружив свої очі. Він почав задавати свої питання низьким, безвиразним голосом, так неначе це була звичайна рутина, певного роду катехізис, більшість з цих відповідей були вже відомі йому.
"Чи ви готові віддати за це свої життя?"
"Так"
"Чи ви готові вчинити вбивство?"
"Так"
"Чи ви готові вчинити акт саботажу який спричинить смерть сотен безвинних людей?"
"Так"
"Зрадити свою країну на користь ворожих сил?"
"Так"
"Чи ви готові шахраювати, підробляти, шантажувати, псувати дитячі розуми, розповсюджувати наркотики що викликають миттєве звикання, заохочувати проституцію, поширювати венеричні хвороби – робити усе що може спричинити моральний розклад та послаблення Партії?"
"Так"
"Якщо, наприклад, буде потрібно якимось чином аби прислужитися нашим інтересам вилити сірчану кислоту на дитяче обличчя – то чи ви готові вчинити так?"
"Так"
"Чи ви готові втратити власну особистість та прожити решту свого життя у якості офіціанта або робочого з доку?"
"Так"
"Чи ви готові здійснити самогубство, якщо і коли ми вам накажемо зробити це?"
"Так"
"Чи ви готові, ви обидва, розлучитися та більше ніколи не бачити одне одного?"
"Ні!" – різко обірвала Джулія.
Вінстону здалося, що минуло чимало часу перш ніж він відповів. На мить здалося ніби йому навіть відняло мову. Його язик беззвучно ворушився, формуючи відкриті склади цього першого слова, потім іншого, ще раз і ще раз знову. Допоки він не сказав цього, він не знав яке саме слово він збирався сказати. "Ні," – сказав він нарешті.
"Ви добре вчинили,що сказали мені," – сказав О'Брайєн – "Це необхідно для нас – знати усе."
Він повернувся до Джулії та додав з якимось більш сильним наголосом у голосі:
"Чи ти розумієш що навіть якщо він виживе, то може стати вже іншою людиною? Ми можемо бути змушені надати йому нову особистість. Його обличчя, його рухи, форма його долонь, колір його волосся – навіть його голос може стати іншим. І власне ти також можеш стати іншою людиною. Наші хірурги можуть змінити людину до цілковитого непізнання. Іноді це необхідно. Іноді ми навіть ампутуємо кінцівки."
Вінстон не втримався аби не вихопити ще одного косого погляду на Мартінове монголоїдне обличчя. На ньому не було жодного шраму як він міг бачити. Джулія перетворилася на бліду мару, так що її ластовиння проступило настільки чітко немов контури на військовій мапі, але при цьому вона дивилася в обличчя О'Брайєна дуже сміливо. Вона пробубоніла щось що здавалося могло бути згодою.
"Добре. Тоді з цим вирішено."
Там на столі лежала срібна пачка сигарет. З якоюсь неуважною аурою О'Брайєн підштовхнув їх до інших присутніх, одну узяв і собі, потім підвівся та почав повільно крокувати уперед та назад, неначе йому краще думалося коли він був на ногах. Це були дуже добрі сигарети, дуже товсті та гарно запаковані, з незнайомою шовковистістю їх паперу. О'Брайєн поглянув на свій наручний годинник знову.
"Тобі краще повернутися до своєї Комори, Мартіне," – сказав він – "Я ввімкну це за чверть години. Добряче роздивися обличчя цих товаришів перш ніж ти підеш. Ти ще побачиш їх знову. А я можливо ні."
Точнісінько так само як вони це зробили перед вхідними дверима, темні очі цього маленького чоловіка швидко пробіглися по їх обличчям. Не було й натяку на дружелюбність у цій його манері. Він запам'ятовував їх зовнішній вигляд, але він не відчував жодного інтересу до них, або так тільки здавалося що не відчував жодного. Вінстону спало на думку, що це синтетичне обличчя можливо просто не здатне змінювати свій вираз. Без розмов або будь-яких прощальних жестів, Мартін вийшов, тихо зачинивши двері за собою. О'Брайєн все ще блукав по кімнаті вперед та назад, з однією рукою у кишені свого чорного спецодягу,а у іншій тримав сигарету.
"Ви розумієте," – сказав він – "що ви будете боротися у суцільній пітьмі. Ви завжди будете у суцільній пітьмі. Ви будете отримувати накази і ви будете коритися їм, без жодного знання чому. Пізніше я пришлю вам книгу з якої ви вивчите істинну природу суспільства у якому ми живемо, і ту стратегію за якою ми повинні знищити його. Коли ви прочитаєте цю книгу,то станете повноправними членами Братерства. Але окрім тих загальних засад за які ми боремося та тих поточних невідкладних завдань, ніколи і нічого іншого ви не будете знати. Я кажу вам що Братерство існує, але я не можу вам сказати чи кількість його членів дорівнює сотні, або ж десяти мільйонам. З ваших особистих знань ви ніколи не зможете сказати що їх кількість більша навіть за дюжину. Ви будете мати три або чотири зв'язки, які будуть поновлюватися час від часу, а потім зникати. Оскільки це був ваш перший зв'язок, то його буде збережено. Коли ви отримаєте накази, вони будуть походити від мене. Якщо у нас буде потреба зв'язатися з вами, то це буде зроблено через Мартіна. Коли вас врешті решт упіймають, то ви зізнаєтеся. Це неминуче. Але зізнаватися вам буде майже у нічому, хіба що у своїх власних діях. Ви не будете в змозі зрадити більше ніж жменьку неважливих людей. Можливо ви навіть не зможете зрадити мене. До цього часу я можу вже бути мертвим, або я вже стану іншою людиною, з іншим обличчям."