Теодор Герман Альберт Драйзер народився 27 серпня 1871 року в штаті Індіана, США.
Батько, Джон Пол Драйзер, був німецьким емігрантом. Ревно сповідував католицьку віру, був чесним та справедливим, але носив клеймо невдахи, адже був не спроможним забезпечити свою сім’ю. Мати, Сара Марія Шанаб, походила з родини фермерів штату Огайо, проте рідня відмовилася від дівчини через перехід в римо-католицьку церкву задля одруження з Полом. Жінка не володіла письмом, але мала веселу вдачу та всіляко намагалася додати барв до злиденного життя своїх дітей. Подружжю вдалось побудувати невеликий цех з обробки шерсті. Після пожежі відновити сімейний бізнес не вдалося і батько подався заробляти гроші на будівництво. Там трапився нещасний випадок, що завдав чоловікові важких травм.
Сара Марія народила тринадцять дітей, вижили лише десять. Теодор був дев’ятим із десяти. Діти виховувалися в суворій релігійній атмосфері. Родина відчувала матеріальну скруту та змушена була постійно переїздити в пошуках кращого життя, остаточно оселившись в містечку Терре-Хот, що в штаті Індіана.
Один із старших братів теж мав творчі здібності та став автором популярних пісень. Теодор, на відміну від своїх братів, мав вразливий характер і не був пристосованим до самостійного виживання в дорослому житті. Йому довелося зазнати великих розчарувань, коли замість навчання довелося працювати, аби заробити на шматок хліба.
Навчається в загальній середній школі штату Індіана до 1887 року. Завдяки своїй вчительці вступає до вишу в Чикаго. Впродовж 1889 – 1890 років навчається в університеті Блумінгтон. Не отримавши диплом кидає заклад через неспроможність сім’ї оплатити його навчання. Намагається сам заробити на життя, підробляючи клерком та водієм фургона пральні, миє посуд та прибирає в ресторані.
Відчуваючи в собі талант до письма, влаштовується репортером в редакцію газети. Працює в Піттсбурзі, Толедо, Чикаго і Сент-Луїсі. За роки роботи він пише статті про літературних та культурних діячів, бере інтерв’ю у відомих американців.
В 1894 році переїздить до Нью-Йорка, де на той час уже мешкав його старший брат Поль Дрессер. Поль змінює своє справжнє прізвище на псевдонім і організовує музичний журнал. Запрошує Германа до співпраці у ролі редактора. Амбіційний юнак охоче пристає на пропозицію і залишається до 1897 року. Згодом пише для різних періодичних видань столиці.
Однією з перших, опублікованих на сторінках «Метрополітену», робіт Драйзера стає нарис «Аристократичний квартал Нью-Йорка» в 1897 році.
Впродовж 1897 - 1900 років виходить 42 статті та декілька поем автора.
У 1899 році мешкає з Артуром Генрі та його дружиною в так званому «будинку чотирьох стовпів». Увесь цей час він працює над романом «Сестра Керрі», який виходить в 1900 році. Твір написаний в жанрі реалізму, що був популярним в Америці в ХІХ столітті, але разом з тим він знаменував спад зацікавленості цим жанром. Головна героїня не відповідала загальноприйнятим моральним нормам, відійшла від пуританства, зневажала стереотипи, але це не завадило їй досягти поставлених цілей. Дівчина виривається з села і потрапляє до великого міста – Чикаго. Там вона стає здобиччю кількох чоловіків, але згодом втілює свою мрію в реальність та стає відомою актрисою. Літератори та суспільство відреагували на сюжет твору вороже і називали його аморальним, непридатним для читання, негідним. Книга продається погано і не приносить прибутків автору.
В 1900 році роман заборонять через непристойність. Ініціює заборону так зване “товариство з викорінення гріха” в Нью-Йорку. В той же час за океаном, в Англії, книга отримує схвальні відгуки.
В 1901 році видає новелу «Ніґґер Джефф».
В 1911 виходить другий роман під назвою «Дженні Герхардт». Персонажі твору відповідають прогресивним поглядам автора, вони живуть в добу урбанізації та стрімких суспільних та культурних змін. Продовжується і тема сільських дівчат, які прагнуть вирватися до великого міста і отримати бажане будь-якою ціною.
Першим комерційним успіхом письменника стала «Американська трагедія», видана в 1925 році.
Працюючи журналістом в газетах, Драйзер звернув увагу на певний вид злочину, що часто трапляється в США. Молоді амбітні люди часто йшли на вбивство заради грошей. Драйзер стверджував, що збирав дані про подібні випадки впродовж 1895 – 1935 років. На основі фактів, зібраних довкола вбивства Грейс Браун 1906 року Честером Гіллеттом, пише роман. Книга продається доволі добре, але критики знову назвали його аморальним та жорстоким.
В 1912 році виходить перша частина «Трилогії бажань» під назвою «Фінансист» про мільйонера Ч. Ієркса. Головний герой, на ім’я Френк Каупервуд, виріс в буржуазному середовищі, тому з дитинства звикає до потреби володіти й розпоряджатись, тому в дорослому житті змітає всі перепони на шляху до успіху, не зважаючи на релігію чи мораль. Спочатку за допомогою дрібних спекуляцій, а згодом завдяки підкупу чиновників йому вдається розбагатіти.
Друга частина виходить друком в 1914-му, а третя – в 1929 році. «Трилогія бажань» стає значним твором не лише американської, а й світової літератури ХХ століття. Драйзер яскраво і детально описує побут та манери буржуазного середовища, хижацьке ставлення до суспільного майна і політичну безпринципність.
В 1916 році пише та готує до друку роман «Геній». Сам автор пишався цим творінням і вважав його найкращим з усього, що він написав. Консервативне суспільство знову проявило несприйняття, а за рішенням суду роман було заборонено. Основна тема – влада грошей та почуттів над мистецтвом. Головний герой, художник на ім’я Юджин Вітла губить свій талант в погоні за матеріальним добробутом та інтимними втіхами. Він стає заможним, але втрачає здатність творити прекрасне. Усвідомивши це, герой приходить до висновку, що буржуазне суспільство вбиває справжній сенс життя.
Драйзер паралельно працює і в публіцистичному стилі. В 1913 році видає нарис “Сорокалітній мандрівник”, а в 1916-му - “Канікули уродженця Індіани”. В основу сюжету лягли його враження про мандрівки Англією, Німеччиною, Францією та всіма Сполученими Штатами Америки, а також роздуми про роль мистецтва в сучасному суспільстві, про особистість та вагу матеріальних благ.
Ще однією сторінкою творчості письменника є робота над автобіографією в багатьох томах. В 1916 році виходить перший том “Світанкова зоря”. В 1919 завершує написання другого тому під назвою “Книги про самого себе”, але видає його аж через три роки.
В 1918 році відходить від прозового жанру і пише збірку поем під назвою «Вільні історії». Цей період творчості характеризується своєрідним підбиттям підсумків. Драйзер збирає, вдосконалює та впорядковує раніше написані оповідання, нариси, п’єси. В 1919 видає збірку “Дванадцять мужчин”, в 1923-му - “Кольори великого міста”. Випадково народжується ідея нового роману, що невдовзі стане справжнім тріумфом прогресивного літератора.
Пише своєрідне біографічне оповідання «Мій брат Пол» про старшого брата, автора текстів пісень.
Драйзеру часто доводилось боротися з цензурою, через те, що він змальовував аспекти життя, такі, як сексуальна розбещеність, про які не прийнято було говорити.
В 1925 році видає роман «Американська трагедія» про неосвіченого, легковажного, слабкодухого юнака Клайда Гріфітса. Суть його трагедії полягає в тому, що прагнення отримати вище становище й потрапити в буржуазні кола приводять його на електричний стілець. Гріфітс стає своєрідною жертвою так званої американської демократії тих часів.
Роман схвально оцінюють критики, а кіностудія Paramaunt Pictures замовляє сценарій радянському режисеру Сергію Ейзенштейну. Через місяць контракт скасовують, пояснюючи непорозуміннями щодо сценарію. Сам автор згодом подає на студію до суду через викривлення сюжету в його тексті.
В пошуках нових відчуттів Теодор вирушає в подорож до радянського союзу наприкінці 20-х років. Він прагнув на власні очі побачити експеримент, втілений в масштабах величезної країни. Він проводить на території СРСР близько двох місяці, в результаті чого з’являється твір “Драйзер дивиться на Росію”, виданий в 1928 році. В книзі можна знайти спогади про такі українські міста, як Харків, Київ та Одеса. Проникливість та гострий розум завадили ввести в оману видатного письменника. Він писав, що чудово розумів наскільки обмеженою була та інформація, яку йому вдалося дізнатися. Проте, можна зробити висновок, що Драйзер розділяв комуністичні ідеали, адже незадовго до смерті вступив до Комуністичної партії США.
Політичні погляди виливаються в книгу”Трагічна Америка”, написану в 1931 році та “Америку варто рятувати” 1941 року.
В цей час він прагне завершити роботу над розпочатим раніше романом “Оплот”. Головним героєм стає фінансист Солон Барнс, якому доводиться грати роль сучасного Іова. Через безпринципну погоню за грошима, герой Драйзера відчуває марність буття. Та намагається віднайти вічні цінності лише на схилі років.
Першою дружиною письменника стала Сара Осборн Уайт. З рудоволосою красунею чоловік познайомився в 1893 році. Тоді молодому репортеру сент-луїстської газети "Репаблік" доручили супроводжувати переможниць конкурсу "Найкращий вчитель" на всесвітню виставку в Чикаго. Серед прекрасних претенденток була і його майбутня дружина. Сором'язливість, щирість та скромність дівчини підкорили серце літературного генія. Піддавшись пристрасним почуттям молоді люди заручились, а згодом, пізнаючи одне одного ближче, зрозуміли як багато між ними відмінностей.
Як відомо, тогочасне суспільство засуджувало будь-які близькі стосунки між неодруженими людьми. Теодор Драйзер всіляко протестував проти таких стереотипів, а от Сара Осборн Уайт вірила в священний інститут сім'ї. Цілих п'ять років жінка тримає дистанцію і 28 грудня 1898 року пара офіційно бере шлюб.
Теодор робить спроби ввести свою молоду дружину в коло інтелектуальної богеми, куди входив сам, але зазнає невдачі. Сара почувається чужою і не може розслабитися в буржуазному оточенні, але вона встигає помітити небайдужі погляди інших жінок в бік свого чоловіка.
Є достовірні факти, які підтверджують зв'язок письменника з іншими жінками в Нью-Йорку. Він схильний до пристрасних захоплень, які швидко минають. Так відбувається до того моменту, коли він зустрічає Тельму Кудлипп. Дівчина була дочкою однієї з працівниць журналу, в якому Теодор виконував обов’язки редактора. Чоловік зізнався законній дружині, що закохався в інші жінку. В 1909 році пара розлучається.
З Тельмою серйозні стосунки так і не зав’язуються, а одружується він вдруге в літньому віці на своїй двоюрідній сестрі Хелен Річардсон. Весілля відбувається в 1944 році.
Теодор Драйзер перебуває в духовному та ідейному пошуку впродовж всього життя. Попри атеїстичні переконання, в літньому віці стає членом конгрегаційної церкви, де долучається до таїнства причастя.
Теодор Герман Альберт Драйзер помер 28 грудня 1945 року в Голлівуді, Каліфорнія у віці 74 років.