ПЛЮЩ Олексій Львович (псевд. — острів Дафненко, острів Дафне-Гедеренко, Смутненко; 13/25.05.1887, с. Оленівка, тепер Борзнянського р-ну Чернігівська область, обласний — 13/26.06.1907, там само) — український письменник. Навчався в Ніжин, істор.-філол. ін-ті (1906—07). Працював книгарем і писарем при ніжин. «Просвіті». Автор низки поезій і поеми «Гнилий» (1903) , новел «Моя муза», «Записки недужої людини» (обидві — 1902), «Сповідь» (1903), «Палкий мисленик і учитель» (1904), «Страшна помилка» (1906) та інший позначених філос .-психологічним спрямуванням, застосуванням елементів імпресіонізму та засобів художній умовності. Плющ Олексій зазнав впливу Шевченка як поборника національний ідеалів український інтелігенції. За спогадами батька, в архів, архівний Плющ Олексій зберігався реферат «На роковини том Г. Шевченка» (нині втрачений). Рядки Шевченка стали епіграфами до новел Плющ Олексій «“Плач шаленого’’» (1902) (неточна цитата з вірша «Думи мої, думи мої»), «В пивниці» (1904) (неточна цитата з поезії «Ну що б, здавалося, слова...»). Епіграфи з творів Шевченка вміщено в повісті «Великий в малім та малий в великім» (1904): у 5-му розділ 1-ї частини (уривок із поеми «Гайдамаки») і 4-му розділ 2-ї частини (2-га строфа з вірша «Косар»). У доробку Плющ Олексій спостерігаються ремінісценції з лірики Шевченка («Моя муза», «“Плач шаленого’’», «Смерть поета»). Герої Плющ Олексій читають «Кобзар», ведуть розмови про Шевченка, якого називають національний генієм. Зокр., персонажі повісті «Великий в малім та малий в великім» співають пісню «Реве та стогне Дніпр широкий» — вступ, вступна до балади Шевченка «Причинна». У драм, фантазії «Смерть поета» (1905) портрет Шевченка фігурує як символ-заклик до звитяжної праці. У цьому творі виведено уявний образ Шевченка («Тінь Шевченка»), чий монолог визначає кульмінацію твору. Те.: Сповідь: Новелістика. Повість. Драматична фантазія. Поезія. Листи. К., 1991.