Відомий французький письменник, прозаїк, засновник реалізму. У своїх творах часто описував пригоди з власного життя, тому вони настільки захоплюючі і реалістичні.
Ранні роки
Видатний француз народився 20 травня 1799 у сім'ї юриста в місті Тур. Тато, Бернар Франсуа Бальсса, хоч і мав юридичну освіту, але займався перепродажем земель збанкрутілих дворян. Щоб мати благородний вигляд серед покупців, батько письменника змінив прізвище. За прототип обравши письменника Жана-Луї Гез де Бальзака. Мама хлопця, Анне-Шарлотті-Лаурі Саламбо, мала дворянське походження і була на тридцять років молодша од свого чоловіка. Анна заводила численні романи і навіть того не приховувала. У неї була позашлюбна дитина, якій приділялось значно більше материнської уваги ніж Оноре. Вихованням майбутнього письменника займалась годувальниця.
Освіта
Початкову освіту хлопець отримував на базі інтернатів та пансіонатів. Як згадував сам, це були пекельні роки, адже там практикувались фізичні покарання і карцери. Найбільш жахливі спогади пов'язані з Вандським коледжем монахів-ораторіанців. У хлопчика майже не було друзів, весь вільний час він проводив за книгами. Через це його діти цькували.
Твори почав писати з дванадцяти років, але перші проби пера виносили на загальний осуд і висміювання. Викладачі забороняли займатись творчою діяльністю, навіть спалили привселюдно твір "Трактат про волю". Тому жоден з ранішніх творів письменника не зберігся. Все закінчилось нервовими розладами і у 14 років батьки прийняли рішення забрати Оноре до Парижа.
Навчання він продовжив у столиці. У 1816 році хлопець вступив до Школи права. За батьківською мрією навчався на адвоката і паралельно працював писарем у нотаріальній конторі Гільйоне де Мервіля. Прообраз останнього письменник зобразить на сторінках свого "Гобсека", а саме у вигляді Дервіля.
Адвокатська справа не подобалась Оноре і після отримання диплому у 1819 році він твердо вирішив спробувати себе у літературній справі. Батько поставив ультиматум. Домовились, що він фінансуватиме сина лише перші два роки, якщо література не приноситиме прибутків, то Оноре мав покинути її. Отож двадцятирічний юнак залишився один у Парижі в маленькій убогій квартирці, але з величезною мрією - завойовувати столицю. Сім'я ж переїхала до провінції.
Творчість
Весною 1821 року на сімейному іспиті було визнано Оноре офіційно невдахою у літературному жанрі. Друг сім'ї, поважний викладач одного із ліцеїв, сказав, що хлопцю назавжди потрібно забути про літературу. З цього часу Оноре залишився один без фінансової і будь якої моральної підтримки родичів.
До 1823 року з під пера молодого письменника вийшло около двадцяти томів творів. Успіх не приходив. Щоправда, здобувши славу, автор не охоче згадував про свої перші роботи, і не вносив їх до списку своїх надбань. Дебютна трагедія "Кромвель" була розгромлена критиками.
Сам Оноре говорив, що уся рання його літературна діяльність була доволі не вдалою та помилковою. В цей час періодично навідував сім'ю у Вільпразі.
У юного Бальзака було дві заповітних мрії: здобути світову літературну славу і фінансово збагатитись. Заради останньої, хлопець часто йшов на сумнівні фінансові оборудки. Щоб заробити на прожиття, починає шукати альтернативні способи заробітку. З 1825 по 1826 роки починає випускати однотомні видання класиків Мольєра і Лафонтена з особистими авторськими примітками. На жаль і ця діяльність не увінчалась успіхом. Далі була подорож до Сардинії у пошуках срібла давніх римлян. І знову поразка, купа боргів та зневага рідних. Все це тільки більше спонукало до завзятішої літературної праці. Виходять твори “Бірагська спадкоємиця”, “Столітній старець”. Бальзак публікує статті та брошури у періодичних виданнях "Карикатура" і "Силует". Письменник, маючи величезні борги перед кредиторами, починає працювати по шістнадцять годин на добу. За два тижні міг написати роман. Він брався за перо після дванадцятої і міг просидіти за роботою до шостої вечора. Перерви робив лишень для їжі і кави. Цей напій письменник обожнював, віддавав перевагу турецькій. В день міг випити до п'ятдесяти кружок. Якщо не було змоги заварити міцний напій, то просто починав жувати зерна. Брав завдатки у різних виданнях і з того жив.
Протягом 1821 року Оноре проживав у Мансарді. Ввійшов у журналістське коло, почав працювати над актуальними "готичними романами". Перші спроби були у співавторстві, далі самостійні. Усі ці твори були перенасичені характерними для тих часів деталями: руїнами замків, таємницями, безхмарним коханням. Хоч вони й не принесли авторові бажаної слави, але допомогли відточити фірмовий стиль.
Офіційна преса завжди критикувала письменника. Особливо негативні відгуки були отримані після опублікування роману "Втрачені ілюзії", про брудні особливості журналістського світу. Сам Бальзак неодноразово говорив, що створював свої шедеври у постійній атмосфері ненависті оточуючих.
Ранній період творчості з 1825 по 1828 роки характерний наслідуванням літературній моді сучасності. В подальшому, стиль автора допоміг сформувати Вальтер Скотт зі своїми історичними романами.
Шлях до визнання був тернистим, але бажана слава прийшла у 1829 році після опублікування історичного роману "Останній шуан, або Бретань у 1800 році". Далі були написані "Сцени приватного життя". Ці романи змінили ставлення до митця. Якщо спочатку про Бальзака говорили, як про несерйозного автора, то останні два романи вивели його на якісно новий щабель.
Починаючи з 1833 року Бальзак починає все менше з'являтись на публіці, а більше віддається писемній праці. У нього був задум сформувати свої твори у єдиний цикл. Цього року опубліковане перше видання "Етюди про звичаї XIX століття". До складу входили твори про приватне провінційне і паризьке життя. Фактично це був перший блок книги "Людська комедія". У Бальзака була ідея - здійснити показ картини моралі тогочасності. Над цим проектом він працював усе життя, щоб створити філософські художні історії про життя у Франції після революції. Подальші частини мали назви:
- «Філософські дослідження», до складу входить двадцять два твори.
- «Аналітичні дослідження», хоча в задумі автора було п'ять творів, фактично опублікований лише один.
"Людська комедія" це шедевральний твір про простих людей, їх професії та ролі у суспільстві. Це реальні факти, зібрані з людських історій про душевні переживання.
Фактична назва книги з'явилась у 1840 році, а в 1842 році "Передмова". До її складу увійшли майже всі твори написані Бальзаком, починаючи з 1830-тих років і романи 1842 року, такі як "Кузина Бетта", "Розкоші і злидні куртизанок". Роман "Селяни" так і залишився не дописаним.
Найбільшою життєвою пристрастю Бальзака після літератури була філософія. Письменник поки не вивчив праці усіх відомих філософів сучасності, не брався до літератури всерйоз. Частина "Філософські дослідження", яка писалась з 1830 по 1837 роки, вважається не лише художньою, але і серйозною філософською працею автора. До їх числа входить роман "Шагренева шкіра" з фантастично-реалістичним сюжетом. Ключовою темою твору є втрачені ілюзії.
Особисте життя
Особисте життя Оноре де Бальзака заслуговує на окремий роман, щоправда, трагічний. В дитинстві він не доотримав материнської любові, тому все життя шукав розради у старших жінках.
Першою коханою Оноре стала сорока річна Лаура де Берні. З жінкою він познайомився, перебуваючи в гостях у батьків в Вільпаризі. Лаура мала своїх шестеро дітей і нещасливий сімейний досвід. Жінка замінила хлопцеві мати і навіть після розриву романтичних стосунків вона була його музою, найблищим другом та порадником. Вони продовжували листуватись до її смерті у 1836 році.
Письменник не був красенем, але мав гарний смак і славу тогочасного денді.
Після бажаної популярності, до Бальзака почали надходити численні листи від шанувальників. Одного разу він натрапив на схожого змісту лист від таємної шанувальниці. Парочка почала листуватись, а невдовзі відбулась довгоочікувана зустріч в Швейцарії. Панянка була заміжньою, але це не бентежило Бальзака. Це була Евеліна Ганська, яку письменник згодом назве головною любов'ю свого життя. Парочка довгий час переписувалась і будувала плани на майбутнє. Так як чоловік Евеліни був на сімнадцять років старший за неї, то вони просто чекали його смерті, щоб одружитись. Оноре хоч і був закоханий у пані Ганську, але не відмовляв собі у задоволенні спілкування з іншими красунями. Після смерті чоловіка Евеліна відштовхнула Бальзака, адже шлюб з французом позбавляв її можливості спілкуватись з власною дочкою. Невдовзі Евеліна запросила письменника до себе. У 1850 році, через сімнадцять років після першої зустрічі, пара уклала офіційний шлюб в церкві. Оноре, на той момент, було 51 рік.
Смерть
Ще з 43-ьох річного віку у письменника почало слабшати здоров'я. Любов і віра Евеліни допомагали йому боротись.
Майже одразу після вінчання Оноре поставили діагноз гіпертрофія серця. Він втратив здатність самостійно рухатись, читати книги, писати. Молода дружина перетворилась на доглядальницю. Вона всіляко намагалась полегшити і прикрасити останні дні життя Оноре.
Помер великий француз 18 серпня 1950 року від гангрени, яка розвинулась на фоні патологічного судинного артриту.
Похорони письменника були з усіма можливими почестями. Гроб несли по черзі відомі на той час літератори, серед яких О. Дюма і В. Гюго.
В якості спадщини Евеліна отримала лише купу боргів. Щоб всі їх погасити, вона продала особисте майно і разом з донькою переїхала до Парижа. Тут вона доглядала за старенькою мамою Бальзака і решту свого життя присвятила увінченю пам'яті про коханого.