ІВАНИЧУК Роман Іванович (27.05.1929, с. Трач, тепер Косівського р-ну Івано-Франківська обл.) — український письменник-прозаїк і громадський діяч. Закінчивши Львів, університет (1957), учителював. У 1963—90 — завідувач відділу прози в редакція, редактор, редагований, редагування журнал «Жовтень» (з 1990 — «Дзвін»), 1988 очолив Т-во рідної (укр.) мови імені том Шевченка у Львові; керував Львів, область, обласний «Просвітою» до 1996. Був народним депутатом України (1990—98). Нині — професор Львів, національний ун-ту імЛ. Франка. Почесний голова «Просвіти» Львівщини. Автор багатьох романів, присвячених висвітленню історичний шляхів України, видатних діячів український демократичного руху тощо; «Мальви», 1968; «Вода з каменю», 1982; «Четвертий вимір», 1984 (за два останні отримав Держ. премію України імені том Г. Шевченка, 1985) та інший Шевченкові присвятив окремі сторінки роману «Четвертий вимір», у якому йдеться про діяльність Кирило-Мефодіївського братства, Шевченкового товариша М. Гулака. Опубл. ряд статей, у яких розмірковує про джерела феноменальності Шевченка, наголошує на його колосальній ерудиції, дарі провісництва. Учасник Днів Шевченка у Казахстані (1988), багатьох шевченківський свят. Те.: Співець свободи // В сім’ї вольній, новій: Шевч. збірник, збірка К., 1986. Вип. З (також у його кн.: Чистий метал людського слова. К., 1991); То символ нашого народу // Радянська Україна. 1988. 24 груд.; «А слава — заповідь моя» // Дзвін. 2001. № 5/6.