Генріх Гейне (1797 – 1856)
Крістіан Йоганн Генріх Гейне – видатний німецький поет епохи романтизму, найбільший лірик того часу. Твори Гейне завершують “романтичну епоху” в Європі.
Дитячі роки
Народився Генріх Гейне 13 грудня 1797 році в німецькому місті Дюссельдорфі на Рейні. Сім’я поета була небагатою та мала єврейське походження. Батько, Самсон Гейне, переїхав в місто ще до народження сина. Він був колишнім офіцером, але займався торгівлею (продавав сукно). Мати Генріха, Бетті, була начитаною жінкою, знала декілька мов, та в основному займалася вихованням 4 дітей. Саме вона прищепила синові любов до читання та літератури. Після початку наполеонівської війни лівий беріг Рейну (там знаходилося м. Дюссельдорф) відійшов до Франції. Внаслідок проведених реформ, громадяни отримали певні права. Тому майбутній поет зростав у більш менш ліберальному середовищі, вільному від феодальних порядків.
$Освіта
Навчання Генрі почалося з початкової школи, а в 1810 році він вступив у Дюссельдорфський католицький ліцей, відкритий французами. Батьки планували, що Генрі стане військовим, але після поразки Наполеона все змінилося. Дюссельдорф приєднався до Пруссії, і восени 1814 року юний Гейне починає навчання у комерційному училищі. Згодом, у 1816 році, майбутній поет поїхав у Гамбург, щоб здобути практичні навички комерційної діяльності у свого багатого дядька Соломона Гейне. Однак бухгалтерська справа не цікавила хлопця. Багатий самовпевнений дядько намагався з останніх сил навчити Генрі своєї справи, але, коли замість розрахунків знайшов вірші, то дуже розізлився. За три роки такої практики дядько Соломон і сам зрозумів, що комерцією Генріх займатися не буде. У 1819 році хлопець вступив до Боннського університету і почав вивчати юриспруденцію. Гроші на навчання дав той же дядько Соломон (він вважав, що юрист все ж таки краще ніж якийсь там поет і про небожа хоч не соромно буде згадати у пристойному товаристві). Однак в університеті Генріха цікавлять лекції з літератури, філософії та історії. У 1820 році він переїхав у Геттінгенський університет, навчання в якому змушений був залишити через виклик на дуель. В 1821 році вступив до Берлінського університету. У 1825 році Генріх все ж таки отримав ступінь доктора права у Геттінгенському університеті. Для цього він змушений був стати протестантом, хоч свої релігійні погляди не змінив.
$Особисте життя
Вперше Генріх закохався у свою кузину Амалію (дочку дядька Соломона), однак вона згодом вийшла заміж за заможного торговця. Саме їй присвячені ранні вірші поета. Не був байдужий майбутній поет і до другої кузини – Терези, але й з нею не склалися стосунки.
Справжнє кохання прийшло до Гейне пізно, у 37 років. Його серце заполонила молода француженка Ксенія Ежені Міра. У своїх творах поет прозвав її Матильдою. Дівчина приїхала із села і працювала у своєї тітки. Вона була простолюдинкою, яка не вміла читати й писати. Крім того дівчина мала запальний характер і мінливий настрій. Друзі поета не могли зрозуміти, що Генріх, освідчений та інтелігентний чоловік, знайшов у цій неотесаній селючці. Та поет не звертав уваги на закиди недоброзичливців. Згодом молоді люди почали жити у цивільному шлюбі. Генріх цінував Матильду за її доброту, наївність та простоту. Поет влаштував дружину в пансіон благородних дівчат на навчання і, наче дитина, радів кожному її успіху. У 1841 році вони офіційно одружилися. Матильда залишилася з Генріхом в найважчий період його життя, коли він був прикутий до ліжка через важку хворобу. Дружина доглядала його і була йому вірною до самої смерті. У поета не було дітей у шлюбі з Матильдою. Через свою неграмотність жінка так і не прочитала жодного вірша, написаного рукою коханого.
$Творчість
Перші твори Генріха – це вірші, присвячені його юнацькому коханню, кузині Амалії. У 1817 році в журналі “Гамбурзький стражник” були опубліковані вірші “Сон” і “Присвята”, які автор підписав псевдонімом Сі Фрейдхольд Ризенхарф. А в 1820 році світ побачила збірка “Страждання юності”. Ще навчаючись в університеті поет визначився зі своєю подальшою діяльністю. Його цікавила поезія. У грудні 1821 року вийшла перша книга молодого поета під назвою “Вірші Г. Гейне”.
У 20-х роках поет починає писати історичний роман про життя євреїв у середньовічні часи. Однак він припинив роботу над цим твором, бо вважав, що йому непритаманно писати у такому жанрі.
У 1824 році Генріх вирушив у пішу подорож німецькими горами Гарц. Побачену красу природи поет змалював у прозовому творі “Подорож на Гарц”, який потім увійшов у збірку прози під назвою “Подорожні картини” (1826 – 1831). Однак у своїй прозі Гейне також сильно переймається важким життям свого народу, він різко висловлюється проти монархії та дворянства. Реакція прусської верхівки на ці твори була вкрай негативною. “Подорожні нариси” були заборонені в деяких містах.
Згодом у Пруссії був виданий особливий наказ, який забороняв не лише видані, але й усі майбутні твори Гейне, “де б і якою б мовою вони не з’являлися”.
У 1827 році Гейне видає свій головний шедевр під назвою “Книга пісень”. Вона принесла своєму творцю світову славу. До збірки ввійшли різножанрові твори: вірші, пісні, сонети, романси та балади. Сюди ж увійшов найвідоміший вірш Гейне про рейнську красуню-русалку Лореляй. “Книга пісень” стала найкоштовнішим творчим доробком світової літератури. Якби зібрати кошти від її продажу, то вони б перевищили статки дядька Соломона разом з відсотками.
Через свою гостру критику тодішньої влади, поет у травні 1831 року покидає батьківщину і їде до Франції, на теренах якої йде Липнева революція. Захоплений волелюбними революційними ідеями, Генріх більше часу приділяє публіцистичним творам на суспільно-політичну тематику. У цей час у поета почалися труднощі з грошима. Оскільки твори Гейне на батьківщині мали велику популярність, то видавець, якому Генріх продав авторські права на свої твори майже на 11 років, отримував просто захмарні прибутки. В той самий час поет змушений жити на грошову допомогу емігрантам та на кошти дядька Соломона. Коли хтось з його гостей згадував про Гамбург, то Генріх з сумом показував будинки свого видавця, які той побудував на кошти, одержані від продажу книг Гейне. Це був чистий грабунок, але Гейне не міг розірвати цю кабальну угоду, бо для цього треба було повернутися на батьківщину, де йому одразу загрожував арешт.
Згодом Гейне знову повернувся до ліричної творчості. Так побачила світ його збірка “Нові поезії” (1844). Сюди ввійшло багато ліричних віршів про кохання, а також поеми “Німеччина. Зимова казка” та “Атта Троль”. Однак це вже не ті лірично-романтичні поеми, це твори в жанрі гострої політичної сатири. У 1843 році Гейне все ж таки вдалося відвідати батьківщину. Це був довгий шлях додому: до Німеччини Гейне добирався морем, а назад повертався по суші. Такий маршрут він обрав, щоб не попастися до рук поліції. Саме в поемі “Німеччина. Зимова казка” (1844) описані враження поета від подорожі на батьківщину. У кожному розділі змальована краса певного німецького міста, але водночас у творі висміюється убоге життя німецького народу. Поета дуже засмутила картина, яку він побачив на рідних землях. Всі ці переживання зображені у “Зимовій казці”. Твір одразу попав під заборону у Пруссії.
У 1851 році вийшла ще одна поетична збірка Гейне під назвою “Романсеро”. Це був важкий період життя поета, коли його підкосила страшна хвороба. Його сумні, іноді навіть трагічні, настрої частково передані в цій поемі.
$Смерть
Ще з 1845 року почала проявлятися важка хвороба Гейне – туберкульоз кісток хребта. Постійні політичні переживання та стрес, спричинений розлукою з батьківщиною, тільки загострили ситуацію. Німецькі лікарі були готові взятися за лікування поета, але тодішня влада заборонила йому в’їзд до країни. У травні 1848 року поет зібрав останні сили, щоб відвідати Лувр. Після цього хвороба прикувала Гейне до ліжка до кінця його днів. В останні роки Генріх почав погано бачити, однак і далі проявляв інтерес до політичних подій у Німеччині та намагався писати. Ще перед смертю Гейне звернувся до німецької влади з проханням повернутися на батьківщину. Однак тодішня владна верхівка не змилувалася над хворим безпомічним поетом і пригрозила негайним арештом у разі повернення до Німеччини.
Помер Генріх Гейне 17 лютого 1856 року (дружина Матильда померла 17 лютого 1883 року). Похований видатний поет на кладовищі у Монмартрі (Париж, Франція).