(1917-1985)
Генріх Белль - був одним із найвідоміших письменників Німеччини після Другої світової війни, популярний романіст, драматург, перекладач та есеїст.
$Ранні роки
Генріх народився 21 грудня 1917 року на півдні Кельна в віруючій католицькій та пацифістській родині. Його батько – Віктор Белль був теслярем та скульптором, а його дружина Марія здебільшого займалась домашнім господарством. Пращури Віктора були змушені покинути Англію, адже як і всі католики з боку англіканської церкви вони піддавалися гонінням.
Генріх був восьмою дитиною та третім сином свого батька; Марія була його другою дружиною. Інфляція, яка охопила Германію в 1923 році дуже вплинула на становище родини Беллів, його батько збанкрутував та родина була вимушена покинути свій дім та переїхати до бідного мікрорайону. Для Белля цей період був дуже важким, з часом, він навіть каже про те, що це було ніби “вигнання з його раю - дитинства” та часто згадував цю тему у своїх творах.
$Освіта
У період з 1924 по 1928 рік Белль відвідував початкову католицьку школу в Кельні - Радерталь, а вже з 1928 по 1937 рік він вступив до класичної державної середньої школи кайзера Вільгельма в Кельні. Гітлер прийшов до влади у Германії в 1933 році, Белль навіть був присутній на першому нацистському марші та з самого початку не мав наміру вступати до Гітлер'ю́генду. Всупереч тому, що з часом зростав тиск на нього, його рішення не змінилось, він аргументував це не тільки моральними принципами, а й казав про те, що в нього завжди бракувало бажання до цього. В 1937 році він почав працювати як помічник продавця книжок та антикваріату, проте в нього не вийшло заробити достатньо, тож він йде с цієї роботи. Після цього Белль багато працював разом з батьком та поступово писав перші свої твори.
Восени 1938 р. Белля було призвано до національної служби праці, яка була направлена на ліквідацію безробіття в Германії, тобто юнаки були вимушені займатися сільським хазяйством та працювати в трудових таборах. Белля було звільнено через 6 місяців обов’язкової служби, тому, що навчання в університеті було можливим тільки за умовою закінчення цієї служби – Белль почав планувати свій вступ до університету та багато уваги приділяв германістиці й класичній філології.
В 1939 році він вступив до Кельнського університету, але його навчання не довго тривало, адже 1. 09. 1939 почалась Друга Світова війна. Белль воював на різних територіях, таких як Франція, Радянський Союз, Румунія та Угорщина, також він був в американському полоні декілька місяців. Все те, що він переживав під час війни відобразилось на його двотомній праці – “Листи з війни”. Після війни він повернувся до рідного міста та відновив своє навчання в Кельнському університеті.
$Творчість
Під час війни він здебільшого писав листи, але після переїзду до Кельну він повернувся до написання художньої літератури. З 1946 до 1949 він писав короткі оповідання, а в 1949 році була видана його перша книга - новела під назвою “Поїзд прийшов вчасно”. Цю працю можна характеризувати, як повоєнну літературу, адже центральними темами в ній - нещастя людей після війни, наслідки війни для звичайних людей, які були змушені без грошей та без домівок шукати роботу й забезпечувати свою родину. “Поїзд прийшов вчасно” досить неприємна історія солдата, який передбачив власну смерть на війні, цікавим є те, що більшість критиків вважає цей роман найкращим твором Белля. Тема війни у його творах не закінчилась, ця тема також відображена в таких працях, як “Подорожній, коли ти прийдеш у СПА” , “Де ти був, Адаме” та інших.
В 1949 році Белль був запрошений на зустріч до літературного об'єднання німецькомовних письменників повоєнної доби, яке мало назву - “Группа 47”. Саме там він познайомився з великою кількістю німецьких письменників та багатьом з них він був дуже вдячний – Гансу Варнеру Ріхтеру, Алфреду Андрешу за те, що вони визволили чимало німецьких авторів.
Перший роман Белля з’явився в 1959 році – “Більярд о пів на десяту”, дії якого обмежені одним днем, але охоплює роман одразу три покоління – від часів правління Вільгельма до 1950-х років. Сюжет цього роману розповідає читачам про звичайну кельнську родину, також в цій праці можна помітити як поступово роботи Белля ускладнюються та збільшуються за розміром. Протягом 1960-1970-х років твори Белля здебільшого були присвячені проблемам Німеччини, з якими вона була вимушена зіткнутися після війни, такими як побудова нової ідентичності та спроби забути її нацистське минуле.
Наступна його робота – “Очима клоуна” вийшла в 1963 році та стала навіть більш відомою за попередні. Події повісті також проходять лише протягом одного дня, де головний герой вартий на усе, аби тільки залишатися незалежним та не підкорятися лицемірній післявоєнній владі. В 1971 році виходить його робота – “Груповий портрет з дамою”, яка була більш складною за попередні праці. Написана вона була в форматі інтерв’ю, що є досить цікавим літературним рішенням. В 1972 році у Стокгольмі йому була присуджена Нобелівська премія за величезний вклад у відродження німецької літератури та створення унікальних характерів в своїх творах.
У 1974 році з’явився найвідоміший твір Белля –“Втрачена честь Катаріни Блюм”, що критикує продажну журналістику та розповідає про жінку, яку репортери звинувачували в тому, що вона не робила. У кінці книги головна героїня вбиває репортера, який це зробив. Ця праця була перекладена на більше ніж 30 мов, екранізована та не дивлячись на те, що ця книга зазнавала сильної критики з боку консервантів, вона продавалась близько 50 000 разів на рік, а до 2017 року в усьому світі було продано близько 2,7 мільйонів примірників, що робить “Втрачену честь Катаріни Блюм” лідером продажів серед прозових творів Белля.
“Солдатська спадщина” – перший роман Генріха Белля, який був виданий останнім – у рік смерті Генріха та є одним з найбільш важких його творів, адже саме в цій праці він зображував свій біль та страждання, які він пережив під час війни.
Яскравою характеристикою його робіт та тим, що так полюбилось критикам було те, що він досить реалістично зображував жахи війни та не менш страшні наслідки військових дій у простій, стислій прозі. Деякі критики звинувачували Белля в тому, що він свідомо не намагався досягнути стилістичної складності, яка притаманна класичній німецькій літературі та дуже часто порівнювали його роботи з творами Ернеста Хемінгуея.
$Особисте життя
Під час першої фронтової відпустки у 1942 році він одружився зі своєю вчителькою та подругою - Аннемарі Сех, яка стала не тільки дружиною йому, а й незамінним товарищем на все життя, адже вона дуже добре розуміла весь той жах, який він був змушений пережити під час війни та завжди була його підтримкою. Перша їх дитина – хлопчик Крістофер помер у жовтні 1945 року, проте незабаром доля подарувала їм ще трьох хлопчиків – Раймунда, Рене та Вінсента, які народились у 1947, 1948 та 1950-х роках. Хлопці провели все своє життя у рідному місті Кельні.
Одразу після повернення Белля з війни до дружини, він не мав можливостей забезпечувати родину, адже він тільки починав писати свої твори, тож досить довго родину була змушена годувати Аннемарі Сах, яка спочатку працювала лише вчителем, але невдовзі вона була вимушена навіть знайти другу роботу, бо вже було троє дітей, а Генріх ще не заробляв достатньо для такої великої родини.
$Смерть
Генріх Белль доволі довго страждав від судинних захворювань, а на початку липня 1985 року він був доставлений до лікарні в Кельні для ще одної операції, після якої він був повернений додому 15 липня в Лангенбах. 16 липня у віці 67 років він помер та за три дні був похований в Мертені, що знаходиться доволі близько до Кельна. На його похоронах було присутньо багато його колег та навіть декілька політиків, а саме, тогочасний федеральний президент Річард фон Вайсакер, який був знайомий з творчістю Белля та дуже поважав його. Дружину Белля - Аннемарі у 2004 році поховали в тій самій могилі, памятник для якої зробив один з їх синів – Рен Белль.
Спадщиною Белля є його твори, метою яких було змінити образ мислення німецького народу у післявоєнні часи та проголосити мир у всьому світі. Він став першим німцем після Германа Гессе, який отримав Нобелівську премію з літератури та його роботи є одними з найбільш розповсюджених у Германії. Його пам’ять живе у фонді Генріха-Белля та в спеціально створеному архіві Генріха Бьолла в Кельнській бібліотеці.