Франц Кафка був поетом власного внутрішнього розладу, письменником, що писав продосвід. Усе життя, боязкий але відчайдушний, він боровся з нерозумінням та всепоглинаючим почуттям зневіри, комплексами, неприйняттям. Свою нескінченну тугу та невпевненість він залишав у листах, щоденниках та на сторінках творів.
Так відверто описана темрява його творів розкриває власну розчаровану особисту боротьбу Кафки, але завдяки його безсильним персонажам та дивним сюжетам, автор домігся переконливої символіки: тривога та відчуження світу 20 століття.
$Ранні роки
Народився автор в липні 1883-го року. Франц Кафка виріс у заможній єврейській родині в Празі. Він говорив німецькою мовою, але не був ані чехом, ані чистокровним німцем через єврейське виховання. Письменник був найстаршою дитиною і єдиним сином.
Батько Кафки мав свій невеличкий бізнес, продавав чоловічі та жіночі галантерейні товари і аксесуари. Мати Франца була освіченою та розумною жінкою, тому допомагала у фінансових питаннях своєму чоловіку, їй доводилося працювати по 12 годин на день.
Вона не брала безпосередньої участі у вихованні дітей, тому цим займалися багаточисленні нянечки та гувернантки. Відносини з батьком були складними. Герман змушував сина зосереджуватися на сімейному бізнесі, а не на творчості. Ця напруга проявляється у багатьох коротких оповіданнях і книгах Кафки, в тому числі в «Метаморфозі».
Письменник писав про нього, як про домашнього тирана, що гнітив найменші прояви його літературних потягів. Усе життя Кафка намагався змиритися з деспотичним батьком, навіть написав лист 1919-го, у віці тридцяти шести років, що був спробою порозумітися та відтіснити невпинні докори. Проте так і не відправив його.
Будучи дитиною, Кафка певно вже знав, що хоче писати. На дні народження батьків він писав маленькі п’єси, які виконували вдома його три молодші сестри, в той час як він сам виконував функції керівника цього імпровізованого театру. Франц був завзятим читачем і на його подальшу творчість глибоко вплинули твори Гете, Паскаля, Флобера та К'єркегора.
$Освіта
У період з 1889 по 1893 рік Кафка навчався у початковій школі для хлопчиків, а згодом, у гімназії, яку закінчив у 1901-му. Єврейське виховання Франца обмежувалося святкуванням Бар-міцви та походом з батьком до синагоги чотири рази на рік.
Того ж року автор вступає до університету імені Карла Фердинанда у Празі,спочатку Кафка починає вивчати хімію, та через дві неділі переводиться на факультет німецької літератури та права. Будучи студентом, він активно брав участь в організації та просуванні театральних вистав, а також був членом літературного клубу. Мало хто знає, проте Кафка не був відмінним студентом як здавалося на перший погляд. Разом з іншими студентами, він іноді підмовляв хатню робітницю їх професора, аби та викрадала тести для них.
У 1902 році Кафка знайомиться з Максом Бродом, який стає його перекладачем, літературним агентом, прихильником і найближчим другом.
Закінчивши університет та отримавши докторську ступінь, Франц рік працює у юридичній конторі клерком. Згодом, він обіймає посаду в італійській страховій компанії, та через нестабільний графік знаходить іншу роботу. Кафку рекомендують як посадову особу в іншу контору, де він працював до самої смерті. Поки Інститут страхування від нещасних випадків у Празі давав змогу платити за рахунки, справжнє захоплення Кафки невпинно набирало обертів. Він почав публікувати короткі оповідання в місцевому журналі «Гіперіон» і дотримувався суворого режиму написання.
Марудна професія посадового була тягарем для Кафки. У своїх щоденниках та листах він щиро зізнається у ненависті до свого начальника, колег по роботі та клієнтів. Незважаючи на соціальне відчуження всередині, він виконував свою роботу старанно та наполегливо, і згодом, став помічником директора компанії.
$Творчість
Перша збірка Кафки була опублікована в 1913-му році під назвою Betrachtung («Споглядання»). Вона була легкою, заснованою на спостереженні за життям у Празі та навколо. Зайнятий проблемами реальності та зовнішності, Кафка розкривав у своїй першій збірці об'єктивний реалізм, заснований на міському житті середнього класу.
За життя Кафки було опубліковано лише кілька оповідань: «Сільський лікар» та «Покарання», перший розділ роману «Америка», а також кілька інших новел, які були лише крихтою його авторського надбання. Перед смертю він доручив своєму другові та літературному агенту Максу Броду, а також коханій Дорі Діамант спалити все, що було ним написано.
Особиста невпевненість та надмірна вимогливість автора, мала б знищити назавжди неопубліковані рукописи, проте Брод порушив свою обіцянку, і в 1925-му почав публікацію досі небачених творів письменника. Майже всі вони були написані німецькою, і згодом, почали привертати до себе все більше уваги.
Найбільш знаним у нас час є роман «Перевтілення» (1912-го). Розповідь показує труднощі життя в суспільстві та боротьбу за прийняття тих, хто цього потребує. У цьому романі Кафка безпосередньо розмірковує над багатьма негативними аспектами особистого життя. Саме власні переживання та частка фізичного та морального насильства з боку батька й стали основним поршнями до написання геніального роману.
Першим же романом став «Америка» - гумористична розповідь про молодого мігранта, яка так і не була дописана. Він шукає притулок для себе та сім'ї, але через свою наївність та щирість страждає. Франц застерігає, він показує, на що здатні люди, і до чого може призвести надмірна безтурботність.
Протягом однієї ночі у вересні 1912-го Франц Кафка написав розповідь «Суд», історію якою особливо пишався. Він присвятив історію Феліції Бауер, своїй коханій. «Суд» - безперечно, найуспішніший роман Кафки в темному дослідженні тривоги, параної та переслідувань. Головний герой, безуспішно змагається з довільними правилами та безнадійною судовою системою.
Визнання прийшло до автора посмертно, після публікації трьох основних творів: «Пробний процес» (1925-го), «Замок» у 1926-му р. та «Америка» (1927-го). До початку Другої світової війни, перекладені на декілька мов його романи, зробили його одним з найбільш величних письменників 20 століття.
Розповіді Кафки часто наповнені чорним гумором у стилі притчі, медитаціями, поетичними фрагментами та етюдами. Його творчість важко віднести до будь-якого відомого жанру, адже вони не обмежуються лише екзистенціалізмом чи модернізмом.
Його проза безперечно носить суперечливий характер. Основний лейтмотив творів Кафки це соціальна сатира, де він гротескно вибудовує перед читачем буденність. Його розповіді про спантеличених людей, яких зрадило ірраціональне та безглузде суспільство вражають. Впертість і негнучкість бюрократії, нелюдяність тодішньої епохи - все це максимально сконцентровано на сторінках кожної розповіді.
$Особисте життя
Кафка ніколи не був одружений, проте тричі заручений. Письменник неодноразово закохувався, проте ні одному з його романів не вдалося закінчитись щасливо.
Зустрів Кафка майбутню дружину єврейку Філіцію Бауер у будинку друга 1912-го, у той час він був повністю занурений у письменництво. Зважаючи на роботу у страховій компанії та активну літературну діяльність, майбутньому подружжю доводилося обмежуватися листуванням. За п’ять років свого спілкування, вони майже не бачилися, Кафка пояснював це своїм здоров'ям, як першопричиною проти подорожей. Таким чином, їх залицяння велися в основному за допомогою листів.
У перші дні ця залежність від листів дратувала Кафку: «як можна сподіватися затримати кого-небудь», - скаржиться він, - не маючи нічого, окрім слів? Він писав звичайно двічі на день і хвилювався, якщо Феліція швидко не відповідала. Загалом, кількість листів до Філіції нараховує близько 500. Незважаючи на емоційну нестабільність Кафки та надмірну зайнятість, пара все ж заручилась влітку 1914-го.
Проте до одруження так і не дійшло, після зустрічі молодих у Берліні, вони скасували заручини та на деякий час припинили спілкування. Кафка довго переживає внутрішню кризу, пишучи листи до Філіції, висловлюючи в них свої страхи та сподівання.
У лютому 1913-го він пише, що «. .. іноді бувають дні, коли я відчуваю настільки потужну владу тебе наді мною, що боюсь перетворитись в людину, яка чинить і думає примітивно». Та пара все ж зійшлася вдруге у липні 1917-го. Союз протримався недовго, Франц тяжко страждав від туберкульозу, тому через декілька місяців невпинних хвороб та депресії, вони розлучилися назавжди.
Другою дівчиною Кафки стала Юлія Вохріцек, але згодом, заручини були також скасовані. Причиною розладу між парою став батько письменника, який вважав дівчину не гідною його сина. На початку 1920-го письменник мав роман з одруженою чеською журналісткою, письменницею та перекладачкою Міленою Ессенко. Їх відносини були досить теплими, та скоріше нагадували листування з другом.
Останньою супутницею Кафки стала Дора Діамант, вчителька та акторка. Під час відпустки 1923-го на узбережжі Балтії він зустрів Дору Діамант, молоду єврейську соціалістку. Вона залишалася з письменником до самої його смерті.
$Смерть
Помер Кафка незадовго до свого сорок першого дня народження у липні 1924-го року. Не дивлячись на розмаїтий список різноманітних захворювань, (страждав від психічних проблем, таких як клінічна депресія та соціальна тривожність, шизофренія, нервова анорексія) фатальним для автора став туберкульоз. Могила Франца знаходиться на Новому єврейському кладовищі: тіло Кафки перевезли з Німеччини до Праги. На згадку про письменника було знято не лише документальний фільм, а й встановлено пам’ятники і побудовано музей у Празі.