Ернест Теодор Амадей Гофман – німецький композитор, письменник та художник.
$Ранні роки
Ранні рокиЕрнеста Гофмана проходили у домі бабусі в округах Берліну, майбутній митець народився там 24 січня 1776 року. Батько Гофмана – Криштоф Людвіг Гофман, був прусським королівським адвокатом. Коли хлопчику виповнилося три роки батьки його розлучилися і матір – Ловіза Доффор, відвезла його до своєї мами, саме у бабусиному домі і пройшло дитинство письменника. У сім'ї Гофманів було троє дітей, останньою дитиною був – Ернест.
Великий вплив на малого Гофмана мав його дядько, який жив в тому ж домі, що й Ернест з матырю. Майбутній письменник з раннього дитинства почав захоплюватися музикою і малюванням.
$Освіта
Ернест любив вчитися і здобуттяосвітидля нього було найголовнішою метою у житті.
В 1781-1792 роках письменник навчався в лютеранській школі. Під час навчання в школі самостійно вивчав творчість Шиллера, Ґете, Руссо, Свіфта та інших письменників.
У 1800 році письменник закінчив Кенінгсберський університет, юридичний факультет.
Після закінчення університету Гофман став асесором в Берліні, але невдовзі його переводять на службу в Варшаву, але через військово-політичну ситуацію в країні, а саме нападу французів втратив свою посаду.
Після втрати роботи Гофман надає уроки музики, щоб якось протримати себе.
$Творчість
Перші крокитворчостіЕрнеста Гофмана припали на 1803 рік, тоді було надруковано перше есе Гофмана «Лист монаха своєму столичному другу» і надруковане у журналі «Прямодушний».
В 1812 році Гофман працює над оперою «Ундіна» та починає написання «Дон Жуана».
З 1808-1813 роках Гофман працює капел майстром в театрі та дає уроки музики.
Всі спроби Ернеста Гофмана заробити на літературі призводять лише до бідності, і він змушений повертатися до свого дипломованого чину – юриста. В 1815 році приступає на юридичну службу в Берліні, робота дає можливість і заробляти гроші та письменник знаходить час на написання літературних творів.
Перша новела-казка вийшла у світ 1815 році – «Кавалер Глюк»і увійшла до першої збірки письменника «Фантазії в манері Калло».
Після цієї збірки у світ вийшли та інші новели письменника. Найвідоміші з них: «Золотий горошок», «Крихітка Цахес, по прізвиську Циннобер», збірка «Нічні розповіді», романи «Життєві погляди кота Мурра» та «Еліксир диявола».
Творчість Гофмана відрізняється тим, що він творче змалював у своїх творах фантастику всіх віків та народів зі своїм художнім вимислом, який був граційний та веселий. На жаль літературні критики того часу не схвалили творчості письменника, критики більше схилялися до стилю романтизму, аніж до сатири чи сарказму, про які відкрито писав Гофман.
У 1818 році Гофман задумує написання книги розповідей «Серапіонові брати», яка спочатку мала назву «Серафимові брати» та опери «Коханець після смерті» за творчістю Кальдерона, до цієї опери лібрето написав Контесса.
Тому власне творчість Гофмана більше популярна за межами Німеччини, аніж у самій країні. Твори письменника були перекладені на багато мов світу.
Останній роман «Володар бліх» був підданий цензурі, адже Гофман із необережності створив карикатуру на комісара Кампца. Кампц згодом став головним членом комісії політичного інакомислення та отримав можливість помститися Гофману за його роман на який була накладено цензуру.
$Особисте життя
Особисте життяГофмана було сповнене пристрасті. В 1794 році в Ернеста Гофмана був роман з одруженою жінкою – Дорою Хатт, яка спочатку була його ученицею. Дора була на 10 років старшою від Ернеста та мала 6 дітей.
У 1795 році рідні Гофмана дізналися про зв'язок сина з одруженою жінкою і вирішили розлучити їх, відправивши Ернеста в місто Глогув.
У 1802 році письменник був заручений з Міною Дерфер та розірвав їхні заручини, одружившись із полячкою Маріанною Теклою Михалиною Рорер (яку ніжно називав Міша). У подружжя народилася дочка Цецилія, яка померла у віці 2 років, після чого пара розійшлася.
Бувши ще в шлюбі з Михайлиною в 1810 році письменник закохався у свою ученицю Джулію (Юлію) Марк, в них був палкий роман, і батьки коли дізналися про стосунки доньки зі старшим, одруженим чоловіком насильно видали доньку заміж. Гофман дуже важко пережив одруження коханої та ледве не покінчив життя самогубством. Їхнім стосункам з Юлією Марк письменник присвятив повість «Дон Жуан».
Останні роки
Останні рокижиття письменника були проведені у самоті та в п’янстві. У 1819 році Гофман почав часто хворіти, у нього було багато діагнозів, письменник був хворий на сифіліс, який спочатку викликав параліч кінцівок, а потім Гофмана спаралізувало до самої шиї.
Бувши з паралізованим диктував роман «Володар бліх» своєму секретарю.
Ернест Гофман помер від сифілісу у віці 46-шести років 25 червня 1822 року. Похований був у Берліні на Єрусалимському цвинтарі. На надгробку письменника було вказано ім'я при народженні та релігію до якої відносився письменник.
На жаль в місті, де жив Гофман, сьогочасна територія Калінінграду, так і не поставили пам’ятника відомому письменнику.
Невеликий пам’ятник Ернесту Гофману можна побачити у Світлогірську. У 2019 році у Світлогірську з'явилася композиція за мотивами казки «Лускунчик та мишачий король».