Джордж Орвелл (справжнє ім’я - Блер Ерік Артур) народився 25 червня 1903 року в Матахарі, що в Індії, на кордоні з непалом. Індія, на той час, була британською колонією.
Його прадід Чарльз Блер був заможним сільським джентльменом у Дорсеті, який одружився з леді Мері Файн, дочкою графа Вестморленда, і мав дохід як заочний поміщик плантацій на Ямайці. Його дід Томас Річард Артур Блер був священнослужителем.
Батько - Річард Уолмслі Блер працював в британському департаменті, який займався доставкою опіуму з Індії до Китаю. Мати - Айда Мейбл Блер, мала французьке коріння. Крім сина у сім’ї було ще дві дочки - Марджорі та Авріл.
Ранні роки
У 1904 році матір із дітьми оселелися в Генлі-на-Темзі в Оксфордширі. Із чоловіком у період з 19007 по 1912 роки родина бачилася лише раз.
У 1911 році Ерік починає навчання в школі у Сент-Кіпріані, повертаючись додому лише на вихідні. Усі 5 років він ненавидить школу, про що, згодом, сам і напише.
В дитинстві Ерік подружився з родиною Буддікома, особливо з їхньою дочкою Жасінтою. Разом вони багато читали, мріяли та ділилися роздумами. Разом із братом і сестрою Жасінти він опановує полювання та риболовлю.
Освіта
У віці 8 років хлопчик почав здобувати освіту в графстві Сассекс. Влаштувати дитину в приватну підготовчу школу було не просто, проте батьки, хоч і жили не надто мирно між собою, про освіту сина дбали. Ерік проявив прагнення до знань, кмітливість і наполегливість, тому отримав стипендію, що зробило можливим його подальше навчання.
Студентські роки в одному з найпрестижніших коледжів Ітона дарують знайомство з С. Коннолі, котрий у період Другої світової війни стає відомим журналістом та редактором. Співпрацює з періодичними виданнями “Санді Таймз”, “Оглядач”.
Перший вірш Еріка опубліковано в 1914 році і він має патріотичний зміст.
У 1922 році вступає на службу в поліцію в Бірмі. 6 років, відданих державі, неабияк змінюють світогляд юного письменника. У цей час він пише роман “Дні у Бірмі” (“Burmese Days”), який виходить друком у 1934 році.
У 1927 році він полишає службу та більше не сповідує ідеалів імперії, якій служив. Спочатку живе в бідних кварталах Лондона, а згодом - переїздить до Парижу. Життя богемного Парижа яскраво різниться з життям нижчого та середнього класу. Саме ця противага зароджує певні ідеї в голові літератора, які згодом знаходять своє місце серед рядків на папері. Ерік Блер певний час змушений працювати в найжахливіший умовах та за мізерну платню.
На початку 30-х років формується своєрідний літературний стиль Джорджа Орвелла. Письменник створює літературного персонажа, в основі якого є він сам, але вчорашній. А він сьогоднішній, той, хто вже багато через що пройшов, багато переосмислив і здобув знання та досвід для власного аналізу подій, намагається безпристрасно пояснити дії свого героя. Його відчуття, емоції, внутрішні переживання, які передують прийняттю рішень. Стиль письма не сухий, а сповнений самоіронією, гумором, афористичною формою викладу інформації.
Творчість
З 1935 року Ерік починає друкуватися в періодичних виданнях регулярно, тож цього вистачає на життя. Миття посуду чи викладання в бідних школах позаду.
1936 роком датується оповідання “Вбивство слона”. Героєм твору стає юний армійський службовець, котрий ненавидить своє становище, не хоче служити тим, кому доводиться, але водночас його мучить почуття провини перед державою і самим собою. В якості “винагороди” за службу він отримує масу словесного бруду і психологічного тиску. Йому важко встояти, постійно відчуваючи моральний тиск.
Молодий поліціянт постає у вирі подій, котрі відбуваються в маленькому містечку. На ринок випадково потрапляє слон. Величезна тварина зчиняє паніку серед жителів містечка і ті вимагають вбити слона. Головний герой опиняється сам на сам з невинною твариною, але старий вінчестер у руці робить свою справу і вимоги публіки виконуються, поліцейський вбиває слона. Чому головний герой робить те, що вважав неправильним? Просто, щоб не виглядати дурнем перед розлюченою юрбою.
Цього ж таки, 1936 року, виходить ще одне оповідання “Спогади книгаря”. Частково його можна назвати біографічним, адже сюжетом послугував той період життя, коли Ерік працював в одній зі старих букіністичних крамничок Лондона.
“Нехай Цвіте аспідістра” - романа, написаний під враженням цієї ж сторінки життя.
У 1937 році Книжковий Клуб лівих опубліковує ”Дорогу на Віґан-Пірс”. Основою для книги стає нелегка реальність робітників та безробітних англійської Півночі.
У 1936 році вирушає до Іспанії, не полишаючи лав Незалежної лейбористської партії. Бере участь у війні, несучи службу на арагонському фронті. Через чотири місяці отримує тяжке поранення.
Письменник робить для себе висновок, що поразка республіканців зумовлена не лише міццю противника, а нетерпимістю та переслідуваннями однодумців, що, на його думку, лише допомагає Гітлеру. На основі цих вражень пише книгу “Пам’яті Каталонії”, яка виходить у 1939 році.
Після участі в війні, Джордж Орвелл відходииь від політики та займається сільським господарством, що приносить йому втіху та заспокоєння. Письменник роздумує над своїми смаками в їжі, інтер'єрі, традиціях та способу життя в цілому. Приходить до висновку, що гамірне міське життя з пожвавленим автомобільним рухом та центральним опаленням, це не для нього. Більше до душі життя в будинку з земельною ділянкою, де можна розводити птицю, садити квіти та городину.
Крім цього, в цей період життя сповна віддається і письменництву, в результаті чого виходить друком кілька збірок прози, серед яких "Черево кита" та "Критичні есе".
Багато читає, а найбільше захоплюється Шекспіром, Свіфтом, Філдінґом, Діккенсом, Чарлзом Рідом, Самюелем Батлером,, Флобером. Як пише сам Ерік, найбільше заворожують його прямі, без вигадок оповіді Сомерсет Моем. І хоч фізичну війну війну він полишає, віддаючи перевагу затишку і комфорту заміського життя, війна на папері триває.
У 1941 році пише нарис “Веллс, Гітлер і сучасна держава”. Скоріше за все, саме ця дата знаменує вихід Джорджа Орвелла з-під впливу Веллса, під який потрапили чимало молодих людей того періоду. Письменник зумів подивитися на воєнні та політичні події неупереджено, як цілком сформована особистість. Орвелл вважає Веллса надто розсудливим і зазначає, що на його думку Р. Кіплінґ зумів би краще оцінити Гітлера та Сталіна.
Найбільшої популярності здобули його соціально-сатиричні твори “Звіроферма” та “1984”.
Походження назви всесвітньо-відомої антиутопії “1984” деякі джерела пояснюють так: автор просто не вигадав нічого оригінального, тому переставив у даті написання твору дві останні цифри місцями. Інші стверджують, що дата символізує недалеке майбутнє, описане в книзі.
Парадокси пропаганди Орвелл афористично і дуже талановито висловив у девізах тоталітарної держави Океанії. Ці девізи звучать так: “Війна - це мир. свобода - це рабство. Незнання - сила. ” Автор розповідає про чотири міністерства, які правлять Океанією. Рядовим працівником одного із них - Міністерства Правди, є головний герой. Завданням міністерства є робити брехню правдою, а правду - безслідно знищувати, аби нащадкам не залишилося нічого справжнього. Міністерство миру відало війною і змінювало ворогів на союзників, вдаючи, що цього не сталося. Міністерство любові відповідало за порядок і чітко регламентувало межі тої любові. Діти боялися своїх батьків, батьки - дітей, чоловіки - дружин і навпаки. Бо навіть вдома за кожним жителем пильно та цілодобово стежать не лише екрани, а й члени родини. Міністерство достатку займається економікою, постачає жахливої якості спиртне та ще гірші продукти харчування, не кажучи про їх мізерну кількість. Але ж при цьому трубить на всю країну про підвищення норми грам шоколаду на людину.
Особисте життя
Життя письменника припало на період війн і перебудов. Таким самим нестабільним було і його особисте життя.
У 1936 році він одружується з Айлін О’Шогнессі. Народити власних дітей подружжю не вдається, тож вони беруть на виховання хлопчика Річарда Хоратіо.
В 1945 році дружина раптово помирає, а Орвелл втрачає споріднену душу.
Письменник важко переживав самотність, деякі джерела стверджують, що він пропонував шлюб аж чотирьом жінкам, але згодилася лише Соня Браунелл. Вінчання відбулось 1949 року. Проте спільне життя із другою дружиною виявилося дуже коротким.
Смерть
Помер письменник 22 січня 1950 в Лондоні від туберкульозу, яким хворів багато років. Соня Браунелл була його законною дружиною лише три місяці.