Біографія Джорджа Бернарда Шоу

Джордж Бернард Шоу народився 26 липня 1856 року в столиці Ірландії – Дубліні. Батько, Джордж Карр Шоу, був троюрідним братом баронета, належав до старовинного, але збіднілого дворянського роду, працював деякий час клерком в різних місцях. Займався торгівлею мукою та зерновими. Мати, Люсінда Елізабет Герлі, була професійною співачкою.

Шоу був третьої дитиною в сім’ї та мав двох старших сестер - Люсінду Френсіс та Елінор Агнес.

$Ранні роки

Батьки приділяли мало уваги до дітей, тому їх вихованням займалися няні та слуги, які не вміли ні писати, ні читати.

Першою прочитаною книгою Шоу була Біблія в чорній шкіряній палітурці з золотим тисненням.

У віці 15 років покинув школу та почав працювати клерком у фірмі з продажу земельних ділянок. Через рік отримав посаду головного касира, яку обіймав протягом чотирьох років.

У 1873 році, коли Шоу було шістнадцять років, його мати, забравши сестер, переїхала жити до Лондона, залишивши сина з батьком.

В березні 1876 року звільнився з роботи та дізнався про хворобу сестри Агнес – туберкульоз. В тому ж році вирушив до матері на похорон сестри та залишився жити в Лондоні.

Перші декілька років проживав в Лондоні за рахунок матері, не маючи ніяких цілей. Певний час писав рецензії за музикального критика та отримував його оплату, доки не закрилась газета, а якій публікувалися відгуки.

В даний період вирішує займатися літературою та пише статті, з безлічі яких було опубліковано лише одну. Дні проводить в читальному залі Британського музею, а вечорами відвідує лекції та дискусії, що характеризували інтелектуальну діяльність лондонського середнього класу.

Короткий період часу в 1879 році працює в Едісонівській телефонній компанії, домовляючись про встановлення обладнання та починає писати романи.

1882 року, прослухавши лекції Генрі Джорджа про націоналізацію земель, починає розвивати іде соціалізму та приєднується до соціал-демократичної федерації та знайомиться з творчістю Карла Маркса.

Шоу читає лекції про соціалізм на вулицях та поширює політичну літературу.

У віці двадцяти восьми років, в 1884, вступає до Фабіанського товариства, що відкидає принципи соціал-демократичної федерації, де читає лекції, пише брошури про прогресивне мистецтво. До кінця року пише перший маніфест товариства, який публікується під назвою «Фабіанський трактат №2».

$Освіта

В молодшому віці читати та писати навчала найнята гувернантка. Після неї навчанням Бернарда займався його дядько-священник.

Відвідував дублінський коледж Уеслі. Середню освіту здобував у Дубліні. У віці десяти років поступив навчатися в методистську школу, де особливу увагу приділяли духовному розвитку, а не наукам. В період з 1865 по 1871 рік змінив чотири школи. Освіта була нерегулярною через його неприязнь до будь-якого формального навчання. Шоу був одним з найгірших учнів у класі.

У 1871 році покинув школу та почав працювати.

Про шкільні роки казав: «Не дитинство, а каторга!».

$Творчість

Перший написаний роман - «Незрілість», який не мав успіху, Шоу намагався опублікувати в тому ж 1879 році - отримав близько шістдесяти відмов.

В період у 1879-1883 роках написав чотири романи, які не зазнали успіху.

1885 року Шоу знайомиться з критиком та письменником Вільямом Арчером, після чого пробує себе в журналістиці. Спочатку Бернард працює кореспондентом, а наступні шість років з 1888 року музичним критиком в журналі London World.

1891 року випускає книгу «Квінтесенція ібсенізму», в якій аналізує творчість норвезького драматурга Генріка Ібсена, який, на думку Шоу, став новатором в європейській драматургії.

Перша збірка п’єс під назвою «Неприємні п’єси» розкриває тему соціальних питань. 1892 року Шоу пише свою першу п’єсу «Вдівцеві будинки». Наступна п’єса «Зальотник» 1893 року звертається до Ібсена та описує особисті стосунки Шоу. «Професія пані Ворен», 1893 року, була визнана аморальною, оскільки розкриває тему проституції та була заборонена до постановки до 1902 року.

Друга трилогія «Приємні п’єси» виходить у світ в 1894-1896 роках. Перша п’єса Зброя та людина» 1894 року показує марність війни та розкриває лицемірство людської натури. Друга п’єма – «Кандида» 1894 року – ставить під сумнів уявлення про кохання та шлюб. Третя п’єса циклу «Поживемо - побачимо» 1896 року висміює мірило людської гідності.

З травня 1895 року і протягом чотирьох років веде щотижневу колонку в «Saturday review», працює театральним критиком та починає писати власні ідеї до п’єс.

На стику століть в світ виходять такі твори, як «Майор Барбара», «Цезар та Клеопатра» та «Пігмаліон». Остання звертається до міфу по Пігмаліона та Галатею, дія якого розгортається в сучасному Лондоні. П’єса висвітлює природню рівність на класову нерівністю людей, талановитість людей з народу та показує важливість розуміння людини.

Під час Першої світової війни втратив свою популярність, оскільки опублікував трактат «Війна з точки здорового глузду», в якому критикує владу Англії та Німеччини та висміює «істинний» патріотизм.

Після закінчення Першої світової виходить п’єса «Дім, де розбиваються серця», яка викликала великий резонанс в суспільстві. В ній Шоу відкрито критикує владу Англії.

Наймасштабнішою театральною роботою вважається «Назад до Мафусаїла», що була написана після закінчення війни в 1917-1918 роках.

Однак в 1924 році, з виходом драми «Свята Йоанна», отримав світове визнання. П’єса, що розповідає про життя та подвиги Жанни д’Арк, вважається найкращою в творчості Шоу.

1925 року нагороджується Нобелівською премією з літератури «За творчість, відзначену ідеалізмом і гуманізмом, за сатиру». Шоу приймає нагороду, але відмовляється від грошового призу.

Останньою успішною п’єсою стає «Візок з яблуками» 1929 року про декілька політичних філософій, що викладені як монологи персонажів показує майбутнє Англії.

За все своє життя Шоу написав близько 47 п’єс. Щоб не виникало питань в їхньому трактуванні, автор створював до них розгорнуті передмови та післямови, де детально описував персонажів та оточуючі їх події.

Останню п’єсу, Чому вона це зробила» було завершено 23 липня 1950 року.

$Особисте життя

На першому місці для Шоу завжди була робота. Вважав, шо вигадане кохання і є справжнім.

Був закоханий в Еллен Террі, з якою певний час вів переписку та вважав це вдалим романом.

Виступав за самоврядування Ірландії у складі Британської імперії. У післявоєнний період засуджував дії британського уряду щодо Ірландії.

У липні 1897 року Шарлотта Пейн-Таунзенд, з якою Шоу познайомився на відпочинку у друзів, запропонувала йому одружитись, проте Бернард відмовився, оскільки вони мали різний соціальний статус.

У квітні 1898 року Шоу потрапляє в аварію, де отримує травму ноги. Почувши цю новину, до нього приїздить Шарлотта, яка доглядає його в період лікування. Того ж року пара одружується.

Захоплювався Радянським Союзом на початку 1920-х років та відвідав країну в 1931 році, де зустрівся зі Сталіним.

Часто подорожував в 1930-х роках разом з дружиною, пишучи впродовж тривалих періодів в дорозі.

У 1933 році подружжя вперше відвідує США, оскільки раніше Шоу відмовлявся їхати в «цю жаливу країну, нецивілізоване місце». Відвідали Нью-Йорк, де автор читав лекції.

Наприкінці десятиліття мав слабке здоров’я та хворів на анемію.

12 вересня1943 році дружина, Шарлотта, ка страждала від деформацій остеїту, померла у віці вісімдесяти шести років.

Останні роки та смерть

З 1906 по 1950 роки, до смерті, проживав в Ейот-Сент-Лоренсі, графство Хартфордшир.

Останні місяці провів прикутим до ліжка. Помер 2 листопада 1950 року від ниркової недостатності, що розвинулась після падіння Шоу з висоти під час обрізання дерев.

6 листопада 1950 року був кремований. Його попіл, змішаний з попелом дружини, був розвіяний у саду біля його будинку.

У своєму заповіті значну частину маєтку залишив для проекту оновлення Англійського алфавіту. В 1960 році автором Алфавіту став Кінгслі Рід. Він склав алфавіт із 40 літер та назвав його в честь Шоу. З новим «Алфавітом Шоу» було опубліковано лише один том та проект провалився. Після цього спадок був розділений між Національною галереєю Ірландії, Британським музеєм та Королівською академією драматичного мистецтва.