Ду Фу– китайський поет-пейзажист, філософ, справжнє ім'я Ду Шаолін, роки народження та смерті 712—770.
$Ранні роки
Ранні рокиДу Фу походили в бідності, народився він в невеликому містечку Лояні. Майбутній поет народився в сім'ї дрібного чиновника Ду Сяня. Матір Ду Фу померла при родах, після смерті дружини Ду Сянь віддав свого сина на виховання свої сестрі – Пей. Маленький Фу був дуже кволим у дитинстві, часто хворів і тітка Пей приклала дуже багато зусиль, щоб виходити його. Тітка дуже любила і дбала про юного поета, адже її син був такого віку як Фу і помер від важкої хвороби, тоді поет став єдиною опорою для своєї тітоньки.
Також відомо, що Ду Фу походив зі стародавнього роду і був онуком поета Ду Шень-яня. Дід поета був багатою людиною і гордився своїм коріння, адже в його роді були відомі полководці та знатні державні діячі.
Дитинство і юність
ДитинствоДу Фу проходило в Лояні. Коли Ду Фу підріс його батько віддав в школу, щоб він зміг навчитися мудрості конфуціанства. В ті часи у Китаї правила династія Тан і вважалося, що мудрість і поезія – дві речі, які мають єдиний початок, різниця була лиш в тому що мудрість діє на розум, а поезія на почуття. Саме тому важливим і основним предметом в китайських школах було навчати учнів писати поезії, чого власне і навчився Ду Фу у школі.
У Китаї була традиція, що після закінчення школи молоді Китайці тривалий час подорожували по країні. Не винятком був і Ду Фу у своїюнацькі роки,більше ніж 4 роки (731-735) юний поет подорожував Китаєм та вів розгульне життя.
Коли Ду Фу повернувся із подорожі, йому потрібно було складати імператорські екзамени, щоб отримати роботу чиновником, але він соромився появлятися на іспитах через свою бідність. Навіть не зважаючи на те що в Ду Фу було знатне коріння, з діда-прадіда всі чоловіки в його родині були держслужбовцями, поет не зміг продовжити традицію свого роду – держслужбовцем він не став. Він провалив екзамени, як стверджують дослідники-біографи, що вже в час здачі екзаменів Ду Фу був самоствердженим поетом і саме це спонукало екзаменаторів поставити погану оцінку. Розчарування Ду Фу, а ще більше розчарування в ньому його батька заставляє поета податися знову в мандри. У 724 році, поет прибув до імперії Чан Ань, де прожив близько 10 років.
$Творчість
ТворчістьДу Фу почалася, ще в ранньому дитинстві. У 7 років поет пише свою першу поезію, яку високо оцінюють літературні критики та поети, серед них похвально ставиться до поезії Ду Фу і В. Гюго. Ду Фу вважають поетом-творцем, вірші це його життя, чим жив про те і писав.
Після провалу іспитів, Ду Фу приїжджає в тогочасну столицю Китаю — Чаньань в пошуках роботи. Саме під час пошуків роботи, Ду Фу пише оду для імператора, яка допомагає привернути увагу панівної рхівки до особи поета. Після написання оди, у житті Ду Фу починається піднесення, йому пропонують роботу у кримінальному відомстві у провінції неподалік Чаньань, але він відмовляється. Водночас він отримує місце при дворі імператорського спадкоємця, ця робота не приносить йому ні грошей, ні доступу до політики.
На той час коли жив і творив Ду Фу при владі у Китаї була династія Тан. Культуру династії Тан вважають грандіозною, саме в цій культурі яскраво зображатися творіння розуму і таланту людей, які більше чим інші підносяться до вершини небес.
У 755 році місто Чаньань було охоплене повстанцями Ань Лушаня, поет потрапив у полон і перебував там два роки. Після придушення бунту і повернення Ду Фу із полону, він став наближеною особою до імператора. У 757 році Ду Фу стає радником молодого імператора Суцзуна і навіть отримує право критикувати його, але за це потрапляє в тюрму. Через деякий час імператор пробачає зухвалість поету і поновлює його на попередній посаді.
Загалом творчість Ду Фу становила 1500 віршів. Саме він являється автором циклів віршів, таких, як: « Три розлуки», « Три правителі», «Вірші в 500 слів про те, що було у мене на душі, коли я зі столиці у Фінсянь». У більшості поезій Ду Фу протистояння між вельможами, а також розквіт та занепад династії Тан. Події династії Тан у творчості поета передані докладніше, ніж історичній хроніці, тому літературознавці часто поезію Ду Фу називають «історією у віршах». Китайські літературні критики виділяли ще в окрему категорію твори оспівування імператора, і томи поезії Ду Фу про існування людини та нікчемність її буття на землі.
Загалом Ду Фу вважають майстром пейзажної лірики. У своїх поезіях він оспівував красу рідної землі та життя людини, яка могла радіти тому, що живе в гармонії з природою, саме це він доносить у своїх поезіях «Вночі у селі», «Весняний краєвид».
Однією з відомих поем для вивчення з творчості Ду Фу вважається поезія «Про хліб і шовк», саме в цій поезії Ду Фу оспівав тему війни, долі людини та миру. Для того, щоб зобразити війну і мир, поет використовує художні засоби. Ліричний герой переймається наслідками війни. Як і простий народ – ліричний герой прагне до миру, закликає, щоб зі зброї зробити знаряддя для хлібороба. Для Ду Фу головним було оспівати хліб та шовк, саме ці в цих речах він вбачав: працю, майстерність, творчість та мирне життя.
Крім пейзажної лірики, творчість Ду Фу також розвивалася і в інших літературних жанрах, але все те що написав Ду Фу поєднувало актуальні проблеми тогочасного суспільства і поет про ці проблеми говорив відкрито, без натяків і в цьому його оригінальність.
Поезія Ду Фу має філософський зміст. Сам поет був прихильником філософської течії під назвою конфуціанство, яке було державною ідеологією Китаю з VI ст. н. е до XX ст. В основу філософської течії було покладено, те що людина повинна працювати на благо суспільства, і створювати тріаду «земля-людина-небо». Засновником ідеології конфуціанства був китайський філософ Конфуцій. Конфуцій спираючись на давні традиції робив наголос на створенні ідеальної людини, яка буде гуманна, матиме почуття обов’язку, поважати старших, любитиме людей, буде скромною та справедливою.
В самій філософській поезії Ду Фу поет усвідомлює місце і роль людини у Всесвіті та твердо розуміє, що немає нічого вічного, з часом помирають люди і на їх місця приходять інші, зникають могутні держави та залишаються дикі чагарники, все змінюється на зміну старого завжди приходитиме нове.
На своєму шляху Ду Фу зустрічає ще одного легендарного китайського поета – ЛІ Бо, чоловіки вже не раз чули один про одного і добре знали поезії один одного, що спонукало їх товаришувати. Майже рік Ду Фу та ЛІ Бо подорожували разом Китаєм, ця подорож збагатила не тільки літературну спадщину поетів, але і в цілому літературну спадщину Китаю. Через деякий час до них приєднався ще один знаменитий китайський поет – Дзюй-Ї, після чого їх почали називати «могутньою трійцею», саме ці поети сприяли відродженню літератури у добу Тан не лише в Китаї, але й у В'єтнамі, Кореї та Японії.
На українську мову спадщину поета, перекладали зокрема, такі перекладачі, як: Я. Шекера, Г. Туркова, І. Лесевич та інших.
$Особисте життя
Проособисте життяДу Фу відомо дуже мало, відомо що у Ду Фу була дружина,був син та дочка. Одружився Ду Фу коли приїхав в Чаньань, проживав зі своєю сім'єю в одній із провінцій Чаньаня. Сім'я Ду Фу жила бідно, навіть деякий період, щоб утримати сім'ю хоча б якимось коштами поет збирав лікарські трави. Передчуваючи бунт Ань Лу-Шань, перебрався якомога далі від столиці, де прилаштував свою сім'ю в одному селі, сам же відправився до двору нового імператора Суцзуна.
Після того, як Ду Фу отримав незначну посаду при дворі імператора Суцзуна, він дуже зрадів що зможе хоча б якось утримувати сім'ю і приїхавши з радісними новинами до своєї сім'ї – він дізнався, що в нього помер від голоду, його маленький син.
Потім поету довелося залишити свою сім'ю знову на тривалий період по розпорядженні імператора він відправляється на посаду міністра освіти в невелику провінцію, де проводить більше як рік.
Через бунти в тамтешнім Китаї та постійні відрядження Ду Фу проводив дуже мало часу із соєю сім'єю. Дружина поета померла теж від голоду, залишивши дочку.
У 770 році, після чергового бунту Ду Фу повернувся до дому і дізнається, що недавно померла його кохана єдина дочка від лихоманки. Втрата єдиної рідної людини болюче відбивається на здоров'ї Ду Фу.
Останні роки
Останні рокижиття Ду Фу проходили в Лояні. Поет помер взимку 770 року, але точних даних на жаль не збереглося. Є декілька уривків про останні роки Ду Фу у книзі «Стара історія династії Тан», де говориться, що: «Живучи в Лояні, він відвідав храм Юе, в якому затримався через повінь, Ду Фу провів без їжі та води 10 днів. Коли правитель Лояну дізнався, що Ду Фу перебуває у храмі та через повінь не може вибратися звідти, відправився сам за ним на своєму човні. . ..
Правитель Лояну забрав Ду Фу з храму, він випивши вина і з’ївши мяса, помер в той же вечір у Лояні».
Але більшість біографів Ду Фу запевняють, що поет помер у своїй скромній хатині, яку побудував у місті Ченду, коли втікав під час бунту з Чаньаня, ще 759 році.
Ду Фу прожив в цій солом’яній хатинці чотири роки та написав за цей час двісті сорок творів. Коли поет покинув це місто, за хатиною ніхто не доглядав і вона була занедбана. Триста років потому відомий поет Китаю Вей Чжуан розпорядився на цьому місці посадити парк, тим самим увічнивши пам'ять поета Ду Фу. Поступово парк добудовувався, кілька разів його перебудовували, але основні роботи з реконструкції, які визначили сучасний вигляд всього комплексу, були здійснені в 1500 і в 1811 роках.
Парк, що оточує будівлю з солом'яною стріхою, вартий особливої уваги. Тут росте густий бамбук, лавр, слива, яблуня, азалія, магнолія, камелія і ще чимало видів дерев. У музеї можна ознайомитися з творчою діяльністю і біографією видатного поета. У приміщеннях виставлені статуї поета, книги, які були видані за часів правлінь різних династій, і інші різні предмети, що розповідають про цю видатну людину.