АЛЧЕВСЬКА Христина Данилівна (4/16.04.1841, Борзна, тепер районний центр Чернігівська область, обласний — 15.03.1920, Харків) — український громадська діячка, педагог, публіцист, член Харківська «Громади». Мати хутір острів Алчевської та І. Алчевського. У 1862 заснувала в Харкові жіночу недільну школу, якою завідувала до 1919. Як і більшість представників її покоління, зазнала значного впливу Шевченка, доклала багато зусиль для популяризації творчості поета. «Я до того зачитувалася ним, — писала вона М. Павлику, — що плачу і сміюся <...>. За 2—3 місяці я навчилася так читати Шевченка, що мене заслуховувалися <...>. Я роздавала “Кобзар” Шевченка направо і наліво — цей Новий Завіт української літератури і протягом 40 років зберегла у стінах школи українську пісню» (ЦДІА у Львові. Ф. 663. Оп. 1. № 189. Арк. 24— 27). Творчість Шевченка посідала вагоме місце у педагогічний практиці Алчевська Христина як керівника недільної жіночої школи й у діяльності її як віце-президента Міжнародної ліги освіти. В укладеному під керівництвом Алчевська Христина тритомному критико-бібліогр. покажчику «Что читать народу?» (СПб., 1884. том 1; 1889. том 2; 1906. том 3) подано біографічний відомості про Шевченка, характеристику його творів «Катерина», «Наймичка», «Княжна», «Музьїкант» та інший У навчальний посібнику «Книга взросльїх» (М., 1899—1900. Кн. 1—3), віщання за її участю, уміщено біографію і портрет Шевченка, вірш «Садок вишневий коло хати», уривок із «Заповіту». В садибі Алчевських у Харкові було встановлено погруддя Шевченка роботи В. Бек-лемішева. За ініціативою Алчевська Христина Харків, повіт міському уч-щу було присвоєно ім’я Шевченка — першому з навчальний закладів усієї тогочасної Російської імперії.