I
Димніші домни. І в присмерку палючім.
Доми дивніші на горі вечірній
І кавпери стоять, мов капітани,
Над естокадами зіпершись на обручі
Повітродувних труб і в рупори покірні
Скликають газ:
Цео!
Цео!
Цео!
Це образи, це одгуки, це од світання
Веде завод за води неминучі,
За дюни шлакові, де домни-дромадери
Бредуть крізь ночі, крізь кошмари мідні
В неімовірним сном загружені печери.
Гай Сергійо...