Бродиш, коли Грегіт замело, п'єш каву,
коли впали сніги на плечі й нові падуть.
Слова живого не випустиш,
гейби з хати під Греготом –
ховайся в собі – плаї замело – не виходь –
Грегіт замело – не зійти з гори. Сиди.
І слухай, як старіє старець, як відходить…
Обмивають свої, в труну кладуть, не плаче ніхто.
Не знести з гори – плаї замело.
Хова...