І
Вони сиділи на криниці.
Над ними в синій глибині
Далекі зорі-зоряниці
Плели мережева ясні.
За ними верби щось шептали.
Травневі гості – солов’ї
Дзвінкими співами лякали
Солодкий сон старих гаїв.
Вона ласкава, мов тополя,
Струнка, мов тростка з-над ставка,
Схиляла в тузі біле чоло
До молодого юнака.
А він – спокійний, темнозорий<...