Сміялися-танцювали, а молода плакала: вийшла заміж — та після вінця...
— Люблю тебе, Палазю, та не знаєш за що?
— Ха-ха!
— "За що?" — зацвірінькали на повітці горобці.
— За земельку! — гукнув п’яний сват.
— Ги-ги! От диво!
— Ми, Паньчуки, музики: граємо гарно, краще всіх: сватаємо дівчат на врем’я, за земельку, плюємо дурням кислооким, що про гріх лементують... Ми понімаєм діло...
Так сказав ...