У вулиць є свої обличчя.
Свої традиції, свій дух:
Не дні, не місяці – сторіччя
В них зупинились на ходу.
Є вулиці – старі бабусі,
Де серед пороху й дрантя
Нечутно тліють у задусі
Останки давнього життя.
Там криє пліснява архіви,
Іржа мережає дахи, —
Там навіть люди особливі —
Немов приборкані птахи.
Вони ховаються від сяйва,
Їх непокоїт...