Вона моя! В моїх обіймах
Тремтіла вся, мов вуж звивалась,
І як край серця мого туга,
Круг мого тіла обвивалась.
І поцілунками палкими
Пекла мої уста спрагнені,
І шепотіла у безтямі:
Навік, навік ми вже злучені!
Навік! Навік! Я знаю, мила,
Який в любові вік короткий:
Та про будуче думать годі,
Бо поцілунок твій солодкий.
Бо тіло це таке гаряче...