відпостити всю зиму замість мене
хіба зуміє ця челядинб
впаде звізда і оскоромить вени
зелений хрускіт теплого вина
питво солодке а провадить сушу
на рушникове листя тихо ша
таку плиткэ таку холодну душу
витравлює споряджена душа
їй несть числа і звір її неплодний
і висне дар над волосом її
челядині бракує обезводнень
розщеплених у череві змії
чий палець вріжу кров чия загус...