Устим Григорович, голова колгоспу, глянув у вікно і прояснився:
— Ага, в самий раз. Вас доведе туди Олежка. І гукнув на вулицю:
— Тпрру! Олежко, проведи, брат, товариша інженера до Єфросинії Павлівни.
З вулиці долетіло сопіння і веселе дитяче: "Но! Но!"
Я попрощався з Устимом Григоровичем ї вийшов на вулицю. Біля контори правління колгоспу стояв "загнузданий кінь" з найяснішою посмішкою на ки...