Чи тямиш ту бліду погаслу хвилю,
Вбрану в мелодію розжалених піль?
Мряки лягали на пусту долину,
І смуток нісся від далеких ріль,
Котився ген над згаслими ланами
Та опинявся на верхах топіль…
Сонце давно вже вснуло над лісами,
Тонули в млі верхів'я синіх гір,
І якась туга мріла понад нами…
Туга, що душі рвала ген до зір
В далекий світ р...