Жмуток променів протикав шибку, тремтів на сучкуватій вориняці, блідою плямою здригався на пережухлому гнізді кануперу й м'яти. Торішні, перепечені морозом та витіпані сльотою, вони пахли солодко й кволо.
Мати дмухнула на лампу, жмуток умер, глибока темрява стояла непорушно, і тільки кінь ударив підковою та хропнув.
Семен звів комір, тепер уже вітерець не лоскотав за шию, лише тугими струменя...