З дитячих спогадів мого приятеля
I. Руїни
Моя мати померла, коли мені було шість років. Батько, весь віддавшись своєму горю, як ніби зовсім забув про моє існування. Часом він пестив мою маленьку сестру і по-своєму дбав про неї, тому що в ній були риси матері. Я ж ріс, як дике деревце в полі, — ніхто не оточував мене особливою дбайливістю, але ніхто і не засмучував моєї волі.
Містечко, де ...