Зелений той куток, де річечка співає
І срібло її стряп торкає береги,
Де сонце з-над гори, – бракує їй поваги! –
Долину осява, що піниться й дрижить.
Солдат, відкритий рот, на голові нічого,
Потилиця пірна у прохолоду трав,
Він спить, а понад ним хмарина ясночола,
Блідий серед зела. Мов дощ, проміння гра.
Ногами у квітки. Усміхнений і сонний,
Як хлопчик,...