Ти вимріяв втечу. Ти виміряв кроками дно.
Два кроки наліво. Три кроки направо. А далі –
Роззявлена паща – розбите опівніч вікно
І, глухо у серці, розтрощене скерцо кришталю.
Бо січень, як пес, огризається люто. І крик
Такий недоладний в замерзлих кварталах камінних.
Бо все поза грою. Бо щастя у формулі гри
Так мало, як крові Христа у бокалах кармінних.
Ти вите...