— Черненко!.. Черненко!..— прошепотіла темна постать, нахиляючись над ліжком.
Черненко, видимо, міцно спав і не поворухнувся.
— Васько, щоб ти здох!..— нетерпляче промовила постать і, шарпнувши за ковдру, здерла її з сонного Черненка.
У великому напівтемному залі, що його освітлювала підсліпувата лампочка, вишикувалося з півста ліжок. Півста мешканців, як уміли, порушували тишу: хто скреготав...