Ти лежиш в пустельному холодному саду,
Може несподівано до тебе надійду.
Обдарую німотою твій зимовий сад,
І неждано і нестримано заграю з світом в лад!
Я не знаю, де сховається моя туга печаль,
Де розіб’ється на скалки шкляні неупинна даль.
Проплива вона крізь холод і вітри,
І лишає тільки смугу синю для шатрів.
Пропливаю одногранним гірким сном,
І впиваюсь синє-да...