Білим снігам доручаєш збереження,
блиском сльози пересвітлюєш речі,
радісні звістки вапном безіменним,
здавлюєш золотом сіль у копальнях,
червінь цвяхів у проталинах квапиш,
працю тяжку Прометеями значиш,
в зимні вершини, в глибини вугільні
шепіт вертаєш...
Гладиш старіння безкраї гармонії,
тіні олії на лиця наводиш,
чорні зернята в рум'янцях...