Ще повні сонця линуть над майданом
Високі вікна велетнів стрімких.
Здається, й ми здіймемось і розтанем
Ген там, де місяця мосяжний ріг
Трубітиме кінець небесним ловам,
Аж хмари — зморені хорти — приляжуть ниць…
На чатах мовчазних над містом стоголовим —
Над списами антен, над шпилями дзвіниць
Ми чуєм без завади, як тугої міді
Невтішна туга точить небозв...