Не стежка під ногами, а вузеньке піщане полотно. Це полотно дихає теплом, яке зрідка коле п'яти, кусається,— а може, то не тепло таке колюче, а дрібненький пісок? Ген попереду летить метелик, він не минає стежки, наче пливе по ній; ти йдеш за метеликом, за його біло-оранжевим свіченням, за його барвисто-гарячим мерехтінням — і раптом він звертає вбік, злітає над жита. І твій перший порух — за...