За третьою горою небо позіхає
Луна йому вночі спати не давала, гранею ребра припікала, лице черленила. На горах припочивала, лице черленила. На горах припочивала, черлений пояс розперізувала, керваві згарди над селом розстелювала, яснії коси розплітала, перловими хмарами розвивала, гребнистими рукавами неба досягала.
А її пухкі стопи — де перебійці, де газдів двори, де хліба оденки, де праця ...