Поснули вілли і сповились млами,
Як мусліновим серпанком навіси,
А біля молу сонні кипариси
Стоять, як скорбні вдови над гробами.
Кругом так тихо! Лиш безкрає море
Шумить, хвилює, б’ється до каміння,
І мов радіє з власного терпіння
І на граніті сонні груди поре.
І дух мій вічно бореться зусильно
Із традиційним ідолом мірноти
І умирає на...