Думка одна вже в мене тепер: поганяй до ями. Молодий та зелений ще, жить би ще, жить, та... що ж будеш робить? Не живеться.
Бідний батько, бідна матуся! Як це їм дивитися на мене, змарнілого, хворого! Скільки вони вже діток поховали, повиряджали на той світ! Голод, холод. Було:
і обкладок, і гарячок... Хотіли, щоб хоч я уже жив, на мене надіялись. Було вже й позичать грошенят, та й чобітки й ...