Я вже зовсім налагодився лягти спати; вже й постіль перехрестив, як ось — сусіль у хату родич мій Василь Стодола, козак, та й не сам, а з кимсь удвох. З ким — зразу й не вгадаю, придивляюся — наче десь бачив людину, та не в познаку.
— Добрий вечір, брате, в хату.
— Ба! Василю! Здоров єси! Якою хвилею тебе прикотило?
— Вже ж пак ніякою, як мишастою та крапелястою: сьогодні, як задніло, запрягл...