Перекладач: Л. С. Первомайський
Під небом голубим, в своїй-таки землі,
Вона знудилась і зав'яла...
І, певно, юна тінь її, мов на крилі,
Вже наді мною пролітала.
Та неприступний є тепер між нас поріг.
Не відродить жаги моєї:
Я слухав смертну вість з байдужих уст чужих
І байдуже зважав на неї.
Так ось кого любив я серцем вогняним
З таким нелегким поривання...