Було це в часи жорстокі і криваві, сумні й тяжкі для всього народу.
Один індус мав у своєму садку дерево життєвих радощів, що родило тільки раз за своє життя і то лиш один овоч.
Весь народ чекав на цей овоч, як на Бога з неба, як на джерело щастя, як на початок нового життя.
І от дерево розцвіло, зав'язалося, овоч почав рости, наливатися... Дозрів і став прозорий, мов кришталь. Удень виблиску...