© Український переклад. В. В. Вишневий, 1992.
Його серце — беззахисна лютня:
Лиш торкни, і воно забринить.
Беранже
Весь той нескінченний, каламутний, безрадісний день, звичний для пізньої осінньої пори, я провів у сідлі, їдучи самотою через украй непривітну та дику місцевість, над якою важко нависали темні хмари. Вже залягали надвечірні тіні, коли врешті переді мною постав похмурий замок Ашер...