Дрімає серед хвиль, спокійний та грізний,
Стремить верхами гір над чорний океан.
Байдужий на усе, для него не страшний
Ні ломіт бурунів, ні дикий гураган.
А хоть часами зуб скажених лютих хвиль
Зранить його нідро і вирве п’ядь землі,—
Він все стоїть, грізний спокоєм сірих скель,
І спить спокійним сном, закутаний в імлі.
Народе мій, се ти!.. Закамен...