Останній гетьман
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
Олексій лежав у ліжку, дослухався до тиші. Нічна палацова тиша особлива, глухо — оксамитова, причаєна, в ній висить засторога — не порушувати її. Покої Єлизавети Петрівни були суміжні. Він знав, що вона прийде, хоч сказала, що не прийде. Але так вона каже завжди.
Він не почув, як відчинилися двері до його кабінету: петлі змащені найкращою оливою. Почув уже прити...