Співай, Дніпро, при вітрогоннім свисті.
Нехай бринять мелодії сумні
А береги твої осокористі
Під такти хвиль зашелестять пісні…
А там, як загнуздають твої прозорі води
Дідів-порогів, скель твоїх хропіння.
Твої безсилі будуть перешкоди
Замість мелодій – турбінне гуркотіння.
Широкії степи знов буде веселить,
Купать боки, оковані залізом
І світ давать...