Співай, Дніпро, при вітрогоннім свисті.<br />
Нехай бринять мелодії сумні<br />
А береги твої осокористі<br />
Під такти хвиль зашелестять пісні…

А там, як загнуздають твої прозорі води<br />
Дідів-порогів, скель твоїх хропіння.<br />
Твої безсилі будуть перешкоди<br />
Замість мелодій – турбінне гуркотіння.

Широкії степи знов буде веселить,<br />
Купать боки, оковані залізом<br />
І світ давать, і тисячі коліс крутить<br />
Ми ті часи назвем соціялізмом.

Співай, Дніпро, мелодії басисті,<br />
Нехай летять в широкії простори<br />
В блискучих хвилях, наче у намисті.<br />
Вітають хай бурхливе море.