Ображено відходять на горби,
Мов Римом невдоволені плебеї,
Старенькі вівці — аспидні халдеї,
Страшне поріддя темної доби.
Їх тисячі — рухоме з ними все,
Як ті жердини, в мохові коліна,
Здригається й летить кудлата піна,
Неначе шмаття колесо несе.
Їм цар потрібен й чорний Авентин,
Овечий Рим із сімома горбами,
Собачий брех, жарінь під небесами
...