Повість
1924 рік
Ах, ти, тоска проклята!
Ох, докучлива печаль!
Гризеш мене з малих літ,
Як міль одежу, як іржа сталь!
Ах, ти, скуко! Ах ти, муко, люта муко!
Де не піду — все з тобою, всюди, всякий час.
Ти, як риба з водою, все коло нас!
Григорій Сковорода
На Либідь кияни виганяли худобу. Заспані дівчата з довгими лозинами в руках протирали очі й зацікавлено дивились на чудного юнака в зеленкув...