Ех, ненависна доля моя,
Під'яремне життя – навісне!
Кров жере з мене пан, як змія,
Ще й грозиться прогнати мене.
За латки на свитині старій
Він, неситий, мене обікрав.
Він розжився на крові моїй,
Крові мало – життя б відібрав!
Чи ж то святечко в мене було?
Чи, як люди, гуляв я коли?
Чи до мене в це вбоге житло
Бодай раз які гості ...