Ступаю в зажурі по отчім подвір'ю,
У кожен найдальший куток заглядаю.
Блукаю, мов привид, ходжу і не вірю,
Що мами не стало, що мами не маю.
Придибав до стежки — сліди материські.
Торкаюся вишні — там мамині руки.
До трьох яворів приглядаюся зблизька —
А красені плачуть від болю й розпуки.
Зійшов на узвишшя, вслухаюся в простір —
А з поля Матусина пісня ...