Коли людину біль онімував,
дав бог мені сказати. як я мучусь.
І що мені ця зустріч може дати,
ця нерозпукла квітка поранкова?
Тепер ти вільний в пекло й рай ступати,
та в'яже дух вагання загадкове!
Геть сумніви! До райських брам, увись
твої шляхи за нею возмоглись.
І чи ж тобі спізнати раювання,
хоч і зажив на ті розкоші вічні,
як ні надій, ні праг...