Я був у нестямі. Я мінився враз,
Відринутий нею в гонитві шаленій.
Та пізно. Кохання і страх — водночас.
Як жаль її сліз! Я святого блаженніш.
Я вийшов на площу. Від смерті пішов,
Народжений вдруге. Кожнісінька малість
Жила і вважала мене за ніщо,
В прощальному значенні вверх підіймалась.
Бруковану вулицю кидало в жар,
Був брук смаглочолим, і камінь спід...