Уперше я зустрівся з Джеком Барріджем років десять тому на іподромі в одному з північних графств.
Дзвін щойно оповістив, що незабаром почнеться головний забіг. Я ходив спроквола, застромивши руки в кишені, й спостерігав скорше людське стовпище, ніж перегони, коли знайомий жокей, що біг до стаєнь, ухопив мене за руку й хрипко прошепотів на вухо:
— Вдар скільки сили по місіс Уоллер. Певне діло.